Стережіться таких хлопів

Кінець жовтня 2015 року

Хлопець Юрій, з яким я познайомилася два тижні тому у храмі Свідомості Крішни на Зоряному провулку, сьогодні задовбав мене смс що(пів)години. Нічого поганого не писав, однак смс щогодини у робочий день - серйозно?

Стратегія виснаження обраної жертви.

Запропонував зустрітися ввечері після моєї роботи. Я погодилася.

Зустрів біля під'їзду (бо проводжав після знайомства, знав, де я живу).

Вручив шість різних козинаків. (Ну, то він ще і дзвонив! Вдень з "Ашану", питав, що купити, я і сказала, що якщо у подарунок, то щось солодке, наприклад, козинаки).

- Куди підемо? - Спитала я.

- До парку! - Сказав він.

Звісно, темно, холодно, парк починається за моїм будинком, куди же ще йти.

У тому парку у результаті два козинаки загубилося.

Пішли на дитячий майданчик із його ініціативи.

Він запропонував залізти до дерев'яної машинки. Ото, мабуть, там козинаки і випали

Я сіла типу на пасажирське сидіння, а він - за кермо із криком: "Полетіли діточок робити!".

Ні, він мене не торкався, та такий початок першого побачення напружив.

Далі він багато питав про мене і ніц не казав про себе. Ніби, то мало бути приємно, але ні, бо:

- Так а де ти працюєш?

- У Національному екологічному центрі України.

- Умгу. - А скільки заробляєш.

- 5 тис. грн.

- Ага. А діти є?

- Ні.

- Умгу.

Фіналочка: А тебе батьки відпустять? (у контексті жити з ним, хоча прямої пропозиції ще не було та взагалі - тільки перше побачення). Я відповіла, що знімаю кімнату, й оно видно вікна кухні. Це його, здається, не порадувало.

Таки вдалося спитати, де він живе. З'ясувалося, що на інтернаціональній площі та мене напружило, що ми познайомилися на кінцевій 32 автобусу на Нивках, тобто наче має бути приємно, що він не вийшов на своїй зупинці, бо вирішив зі мною познайомитися, проте ні.

Під час знайомства навпаки він багато говорив, тому я вже знала, що він хоче жити біля Голосіївського парку. Тому я спитала, як він планує переїхати туди. Все дуже просто: продати ту квартиру та купити іншу. Проте біля Голосіївого квартири коштують дорожче та цей факт у його розповіді був упущений.

Так, коли мені вже сильно натякають на жити разом, хоча я людини ще не знаю, то треба розуміти, де те жити знаходиться.

І останнє (друге)) питання від мене: "А де Ви працюєте?".

І тут з'ясувалося, що ніде (і відразу стало зрозуміло, чому ми поперлися до парку - це ж безоплатно), а далі роздратовано було сказано, що якщо я хочу знати, за що він живе, то батьки допомагають.

Мій мовчазний висновок: і шукаєш собі дівчину, яка би заробляла.

Потім ми ще трохи мовчки посиділи, я сказала, що замерзла, він провів мене до під'їзду й я вже у телефонному режимі відмовилася від подальших зустрічей, бо мені вже все було зрозуміло.

Можна подумати, що я - меркантильна. Однак якщо чоловік нічим мене не зацікавив, а вже уявив, як я буду приносити гроші, прибирати, прати, готувати та задовільняти його сексуальні потреби, то хто з нас меркантильний?