Казка Діда Черешні

КАЗКА ДІДА ЧЕРЕШНІ (1)

Казка для дорослих малюків

Тільки казка довго сказується, а оргазм швидко минає.

Отож, відкусив Навіжений Колобок - бо то саме його часи були - селянину ногу. І став той калікою на дерев'яному протезі. (2)

Довго журився селянин, лише жінка його заспокоювала: "Радій, що без чогось потрібнішого не зостався." І справді так було. Що живе - воно до себе життя тягне. Не встигло і року пройти, як народила жінка дитину.

Красень був хлопець, і усім він гарний, тільки дерев'яний чомусь. Зажурились було батьки - та не знали, кого вони народили.

"Нехай я дерев'яний, - відказав їм син, - зате у мене завжди стоїть."

Минали роки, наче той екстаз, і вже слава парубка поза всі межі сягнула. Найстійкіші й найвибагливіші не встоювали перед ним, а в нього все стояв - і невтомно робив свою справу. Авжеж, було трохи твердувато, - але яка насолода! До того ж цілком безпечно.

Тим часом і батьки згадали молодість - і зробили улюбленцю сестричку. Тут все і почалося.

Мало того, що сусідські дівчата парубку прохід в усі місця давали, так тут ще рідна сестра задивлятися почала! Зрозуміло, як ненавиділи дерев'яху інші хлопці, що в них він дівчат повідбивав, - а тут вже й батьку терпець урвався. "Ти зовсім не те, що мій хлопчик..." - замріяно казала йому жінка у ліжку.

Заздрість - вона гірша і гидкіша навіть за за використаний презерватив.

Змовились якось злодюги, та піймали темною ніччю сексового невдаху. "Був ти, - кажуть, - першою дубиною на селі - а станеш першим пеньком!"

"Дружби заради, - мовило одне зі здоровил, дістаючи бензопилу "Дружба", - треба інколи _чимось_ жертвувати."

Зі страху наш бідний парубок із притаманною йому нелюдською силою вирвався з рук тих клятих іудеїв, і побіг геть.

Та у кручі високої над річкою наздогнали його зловмисники.

"Бачиш, ми з тобою по-доброму, а ти..." - та нозі було більніше від стусана, ніж дереву. - "Ну все... Сам напросився." - І скинули хлопця у воду.

Утім він не потонув, а всплив, така собі дровеняка, і понесло його течією.

Ніхто його більше не бачив.

* * *

А трапилася з ним дуже сумна і повчальна історія.

Але про це іншого разу. (Жарт.)

... Плив він за течією, бо холод був такий, що й не ворухнешся. Інший давно би вже став імпотентом - та тільки не він. Але тіло його ставало дедалі важчим і починало тонути.

Але дійсно неосяжною була його слава! Чутки, вони скоріші за сперматозоїд. Та не про се мова.

Витягнула його старуха, потворна, що такую ще пошукати треба... десь у зоопарку - і скоренько привела до тями. Першим же поцілунком.

- "А, так ти мене ХОЧЕШ!" - вигукнула вона, маючи на увазі його стійкого товариша.

- "Ні, уродко, - відказав той. - Я <пі> таких красунь, що тобі, <пі> стерві, і не уявити! Невже ж ти гадаєш, що я буду <пі> таку відразну жабу, як ти?!" (3)

Карга чомусь дуже образилась, хоча, насправді, ні на що було.

- "Але ти ще мені знадобишся!" - пообіцяла вона, і потягла хлопця до хати.

У своїй халупі відьма вкотре зробила знесиленого парубка чоловіком, лишаючи на ньому сліди слизу, - а потім, захекана, промовила: "І все ж тут морозно." Дрова з хлопця були нікудишні, бо вологі дуже, і полум'я все не займалося. А зігрітися треба було.

Тоді стара знову залізла на нього зверху і з охами почала вдовольнятись. Вона була просто невтомна! Для нашого героя це було справжнім одкровенням.

(Сумно, любі мої, - але кайф зникає, а інфекція зостається. Життя, раніше чи пізніше, таки обертається на лайно... У парубка зав'яв, усох і відпав.

... Та це не зупинило каргу.)

Нарешті, коли слиз і соплі затопили всю хатину, вона скінчила. "Це було саме те, що мені треба!" - видихнула вона і, зітхнувши, додала: "Це не то, шо гнойні підари... І зовсім не то, шо старі паралітики... Але, пробач, мої старі крихкі кості потребують тепла."

І, вже зігрітий і сухий, палкий коханець не менш палко запалав у жаркому полум'ї.

Отака хуйня, малятки.

Отож скоріше лягайте у ліжечко і не дуже смикайте свою піпіску.

[17.12.2001]

(1) Дід Черешня - фраза Я.Б.

(2) Ця сумна фраза чомусь сприймається як жарт.

(3) Звук "пі" є замінником нелітературних слів.