Вечір зі смаком гарбуза

Холодна похмура осінь занадто швидко змінила жовто-червону красуню. Погода усе частіше перетворювалась на малюнок простим олівцем, аніж на полотно яскравими фарбами. Ледь не щовечора, який наставав, коли не встиг завершитись день, йшла із сірих хмар мрячка. І така дрібна була й короткочасна, що не спроможувалася і намочити стежку.

Схожого вечора Кріс сидів і крутив стареньке радіо, що таким не було: просто запилилося в шухлядці. Воно стало, здається, єдиною розвагою і те не хотіло налаштовуватись на потрібну хвилю магії. Біля руки ельфа стояла Фейтфул, уважно слухала його нарікання техніці. Кріс закинув до рота останній шматок печива, і радіо переривчасто забурмотіло.

Теплими смаколиками мама дивувала часто: то печиво, то тістечка, то якісь пряники у формі листочків. А ще безліч і безліч страв, унікальність яких обмежувалася лише її фантазією. Цього разу було гарбузове печиво, що декілька років тримається як один з головних символів осені після жовтого листя за вікном. Кріс узяв собі ще випічку, та помітив, що пташка на нього зацікавлено дивиться.

– Спробуєш? – запитав ельф і відламав печиво.

Фейтфул недовірливо оглянула оранжеві крихти і з’їла частування. Те, як жваво вона впоралась, Кріс зарахував як «сподобалось». Він підкладав їй на стіл печива, не забуваючи залишати хоч щось собі. Коли вони з ним впорались, ельф потягнувся у скляну вазочку за добавкою, але вона виявилась порожньою. Пташка поглянула на нього, мовляв «я хочу ще».

– Не має, розумієш? – прошепотів він. – Я ж тебе вже годував.

Фейтфул і чути таке не бажала. Вона підстрибнула ближче до руки Кріса і клюнула його у палець. З зойком він вихопив долоню.

– Ти мене так доведеш, – сказав він, потираючи пошкоджену руку.

Не хотівши довше залишатися з «не такою ж і милою пташкою», він пішов на кухню у пошуках печива. Позаглядав у різноманітні вазочки та полички, але вони були або порожні, або з якимись травами і ягодами – точно не бажаною випічкою.

– Мамо, а в нас залишилось гарбузове печиво? – спитав Кріс, коли вона прийшла на кухню.

– Звичайно, що ні! Якби мені хтось вчора допоміг, то я б зробила більше.

– А я так печива захотів, – почав він, – то, може, ти зробиш сьогодні ще? А я допоможу.

– Якщо так хочеш, зроби сам, Крістофер, – мати усміхнулась. – А я пішла до крамниці.

Ельф на мить розгубився:

– Я ж не знаю, як готувати.

–Усе просто. Знайдеш рецепт у моїй книзі. А пічку за допомогою побутової магії розпалиш. Ви цю тему вчили.

Поки Кріс обдумував почуті слова, мама накинула пальто й капелюшок і вийшла, сказавши «не сумуй і не спали кухню». Він пробурмотів щось нерозбірливе і повернувся до своєї кімнати.

– Вибач, цього разу без печива, – зітхнув він, дивлячись на пташку.

Фейтфул цвірінькнула і повторила минулу витівку: знову клюнула ельфа. «Яка ти залежна від цього печива», - подумав він, але вголос казати не став, бо вона могла образитись. А пальці хочеться залишити вцілілими.

Пташка полетіла у сторону кухні, і Кріс зрозумів, що вона стоятиме на своєму до кінця. Він поплентався за нею, на ходу вираховуючи скільки годин поратиметься з печивом.

Його яскрава подруга сиділа на книзі рецептів. Обережно знявши її, він розгорнув цю скарбничку премудростей найсмачніших страв. Кріс декілька разів прочитав порядок виготовлення.

– Звучить легко, – і він поглянув на пташку. – Хоч допомагати будеш?

Слабко віривши в допомогу з її боку, він дістав невеликий гарбуз. Якщо слідкувати рецепту, спочатку його треба нарізати кубиками й запекти. Кріс поклав кругленький гарбуз на дощечку (бо коли різати на столі, мама ой як сваритиме) і узяв ніж.

Приготування не задалось одразу: гарбуз ніяк не піддавався, тому доводилось застосовувати силу. Ельф вже не так радувався ідеї з печивом. Поки він кректав за нарізанням, згадав, що варто було би розпалити пічку, щоб грілася.

Кріс заклав дрова, суху травичку і протягнув руку над полінами. Він з’єднав середній та великий пальці і прошепотів закляття. «Блиск» – злетіло з вуст, і палець ельфа зірвався вперед, до трави. Після цього мала утворитися іскра, але нічого не сталось. Закляття повторилось вдруге.

Коли поліна нарешті почали розтріскуватись, Кріс зрозумів, що ту практику прогулювати не треба було. Та хтось знав, що йому доведеться готувати печиво для злої пташки? От і він не здогадувався. Кріс поставив шматочки гарбуза на деко і час від часу зазирав до пічки.

До гарбузового пюре, зробленого виделкою, він почав додавати інші інгредієнти і подумав, що не так і складно готувати, навіть приємно. Це відчуття зникло одразу, тільки він дістав борошно.

Виявилось, воно було проти печива, тому замість склянки розсипалося на стіл і підлогу. Прибирати зараз не було сенсу, і Кріс продовжував відмірювати борошно. Він висипав у миску першу частину – добру таку, з гіркою, і вже хотів повторити свою дію, але пір’їнка пташки, що кружляла над ним, обережно впала на ніс, і ельф чхнув. Пакет із борошном випав з його рук – і кухню застелило білим туманом. Кріс огледів себе і був точно таким же білим, як усе навкруги. Струсивши борошно з светра, він втретє відмірив один стакан і тепер вже вдало.

Оранжеве тісто, яке тістом важко назвеш, стало густим і ложка застрягала, ніби не хотіла працювати. Кріс зітхнув: настав час вимішувати руками. Він декілька разів помив їх з милом і опустив до миски. Тісто неприємно прилипало до рук, просочившись між пальцями. Коли місиво було більш схоже на щось їстівне, Кріс закінчив вимішування.

«Сформуйте однакові кульки та покладіть на деко», – з розумним тоном, ніби професійний шеф з купою нагород і всесвітнім визнанням, прочитав Кріс крок рецепту. І як вони хочуть розділити тісто на рівні частини, коли воно прилипає до будь-чого і ніяк не відстає? Ельф згадав щось про борошно і олію, готуючись застосувати ці знання, але потім у свідомість спала думка про той самий побутовий трюк, який йому розповідала одного вечора мама, коли він малечею спостерігав за магією кулінарії.

Збагнувши, що тісто не прилипає до рук, Кріс гмикнув «ось так тобі і треба!» і почав виліплювати печиво. Не зовсім рівними кульками він розклав його на деко, яких, виявилось, потрібно два, і вирішив прикрасити цей шедевр горішками. Ельф понишпорив по баночках-скляночках, яких на поличках сотні, а мабуть, тисячі, і помістив знайдені половинки волоського горіха на центр печива.

Досхочу намилувавшись власним витвором, вершиною його творчості, Кріс поставив деко з печивом в піч і щільно закрив дверцята. Поки випічка рум’янилась від жару, ельф підмітав підлогу й складав посуд у мийку, застосувавши закляття для миття (його мама не дуже полюбляє, бо «не варто лінуватись, навіть якщо існують принагідні чари», але в цьому випадку іншого варіанту Кріс не розглядав).

Він прибрав кухню до стану «як було до експерименту» і сів навпроти пічки. Задоволена Фейтфул примостилася на плечі ельфа і спостерігала за дерев’яними дверцятами, за якими готується справжнє диво. Кімната поступово наповнювалась солодким ароматом свіжої випічки.

Зачекавши відведений час, Кріс одягнув рукавички (щоб не обпалитися!) і дістав деко з печі. Гаряче печиво парувало запахом кориці.

– О, вже впорався? – зайшла на кухню мама.

– Ти вже повернулась? Коли? – здивувався ельф, помітивши, що вона в домашньому одязі.

– Аякже. Годину тому. Я тебе кликала «Кріс, Кріс», але ти й голови не підняв. Думаю, занадто зайнятий: не буду дитину від такої доброї справи відволікати.

Кріс легко усміхнувся сам собі й обережно висипав печиво в скляну вазочку. Мама вихопила одне.

–З горіхом? Чудовий вибір. – вона відкусила шматок і заплющила очі. – А смачно як! Справжній кухар. Наступного разу готуєш ти.

– Ей! – по-доброму розлютився Кріс.

– Ну добре-добре, – мама розворушила волосся ельфа, – якщо захочеш, приготуєш, звісно.

Кріс розкришив половинку печива пташці й прийнявся їсти вже сам. Фейтфул із захопленням з’їла гостинець і він відламав їй ще шматок.

–Так, друзяки, ви ж батьку хоч щось залишіть! – жартівливо застерегла мама і взяла собі ще одне печиво.

Кріс розсміявся і, здається, Фейтфул теж якось по-пташиному усміхнулась. Цей вечір можна вважати одним з найвеселіших і найсмачніших за цю осінь. І усе завдяки маленькій наполегливій пташці та дрібці магії й турботи, так-так!