Найважливіша умова

Лариса Сергіївна - вчитель вищої категорії - уважно розглядала асортимент за вітриною у відділі "Свіже м'ясо".

- Доброго вечора! Що для вас? Вже обрали? - привітно усміхнулася до неї дівчина-продавчиня.

Нафарбовані вуста Лариси Сергіївни трансформувалися у голівудську посмішку:

- Так, дорогенька! Зважте мені найсвіжішого м'яска - ароматного, солоденького і закривавленого... Ось цей шматочок, будь-ласка!

Продавчиня здивовано підняла брову, втім мовчки - швидко і вправно - зважила і запакувала обране.

Лариса Сергіївна похапцем дістала із масивного сріблястого гаманця купюру:

- Решти не потрібно!

А тоді прошепотіла, посміхаючись до пакунку і жадібно принюхуючись:

- А тепер начувайтеся, любі мої! - і задріботіла, вистукуючи високими підборами, до виходу.

- І вам всього найкращого... пробурмотіла продавчиня і покрутила пальцем коло скроні.

- Ну що ж, золотенькі, почнемо! - бурмотіла Лариса Сергіївна, одімкнувши двері своєї квартири, скидаючи чоботи і одразу поспішаючи на кухню.

Мешкала Лариса Сергіївна одна, втім, минаючи коридором вхід до кімнати, зазирнула туди і проспівала:

- Сьогоооодні...)

На кухні вчитель вищої категорії Лариса Сергіївна одягнула великого фартуха, вправно зав'язала зав'язки, дістала дошку для нарізання м'яса і великого гострого ножа.

Шматок м'яса був прекрасний.

Жінка помилувалася ним хвильку, а тоді впевнено і вправно взялася різати його на однакові шматочки.

Шматочки вона викладала рівненькими рядами на дошці, і кожного разу, одрізаючи новий, гарно поставленим вчительським голосом нарікала його прізвищем:

- Петренко, ти запізнився як завжди!

- Жукевич, не плач,вже пізно! Усьому є межа!

- Гармаш, а голову ти не забув, безголовий? - загиготіла раптом.

- Косиньська, ану на місце! Повія малолітня! - зашипіла, нахилячись під стіл і підіймаючи шматочок, що раптом вислизнув із рук.

- Блазюк, дитинко моя, навіщо ти послухав їх? Я попереджала...

- Трохимів, учні твого віку уже несуть відповідальність перед законом та суспільством! І сьогодні ти нарешті зрозумієш це!

- Акимова, паління у ранньому віці надзвичайно шкодить молодому несформованому організму... Але ж тобі пофігу, авжеж?

П'ятнадцять однакових акуратних шматочків лежали перед Ларисою Сергіївною.

Вона прискіпливо оглянула свою роботу, задоволено зітхнула і зняла фартуха.

- Ну що ж, шостий "А", у вас є право на останнє бажання... Слухаю!

П'ятнадцять шматочків м'яса мовчали.

- Оскільки бажань немає, час позбавити світ такого огидного явища, як ви!!!

Лариса Сергіївна взяла дошку і рушила до кімнати.

У сутінках вбогої спальні, вздовж однієї із стін, світився великий акваріум. А в ньому завмерли сріблясті тіні. Лариса Петрівна відсунула накривку і тіні схвильовано заметушилися, раз у раз висовуючи з води гостренькі пики...

- Прощавай, Петренко! - вигукнула Лариса Володимирівна і вкинула у воду перший шматочок м'яса, голосно регочучи.

Вода звурдилась і забулькотіла. Маленький скривавлений Петренко перетворився на сріблястий вібруючий вир - сотня гострих, мов лезо, зубів розтерзали його за кілька секунд.

Сусідка Лариси Сергіївни студентка Лідочка у цей момент солодко цілувалася на сходовій клітці коло ліфта із практикантом кафедри вищої математики Ярославом.

Страшний сатанинський регіт, що линув із вісімнадцятої квартири, урвав процес.

- Що це? - збентежено запитав здивований Ярослав.

- Обожечки, не лякайся! Це учілка з вісімнадцятої своїх піраній годує! - відповіла Лідочка і знову припала до Ярославових вуст.

Наступного ранку Лариса Сергіївна - висока, доглянута літня жінка, вчитель вищої категорії - як завжди прибула до школи першою із педагогів.

Увійшла до класу з табличкою "6-А" і турботливо відчинила вікно, щоб провітрити приміщення перед початком занять: свіже повітря необхідне для правильної і плідної роботи учнівських голів.

- Ларисо Сергіївна, сьогодні до нас завітають журналісти з телерадіокомпанії. Ви, як, один із кращих наших педагогів, не могли б сказати кілька слів у прямому ефірі? - запитав завуч школи по закінченню першого уроку, нервово перекладаючи якісь свої папери на робочому столі.

- Без проблем) - посміхнулася Лариса Сергіївна.

І коли за кілька годин вусатий молодик із бейджиком "преса", тримаючи в руці мікрофон, запитав у неї

- Так що саме є запорукою успішної і професійної роботи з вашими учнями? -

відповіла без вагань.

- Найпершою і найважливішою умовою в роботі професійного педагога безумовно є любов до дітей.