Чай зі стресом

І чим на твою думку люди заслуговують на другий шанс?

(Вінсент зробивши ще один ковток чаю)

Вони самі по собі не несуть зло , все що ззовні них змушує їх бути злими.

(Телевізор показуючи різні сумні моменти)

Ну взагалі-то навколо людей інші люди. Це як піраміда дідів і бабусь. По логіці вона має йти до неймовірної кількості. Але по факту вона десь почне зменшуватись , бо інцести або один спільний предок близько для більше тисячі людей сьогодні. Тому це не працює так як ти описав.

(Вінсент нахмурившись)

Але кожна людина має право на те аби відкритись з хорошої сторони.

(Телевізор не договоривши)

Але не кожна людина використовує це право. Знання своїх прав , не означає їх використання так як хочеш.

(Вінсент перебивши телевізор починає злитись)

Ти сам є жорстокою людиною , але чому ти тоді не вбиваєш і не нищиш все навколо тебе?

(Телевізор стає агресивнішим)

Бо є закони , здоровий глузд і логіка. Я не хочу мати проблем ні з чим , що тільки но описав. Завдяки законам всі вбивці яких можуть зловити за гратами або мертві. Завдяки нормальному глузду , я працюю з холодною головою і тримаю себе в руках. А логіка не дає мені робити хрінь , яка може принести мені проблем з іншими аспектами.

(Вінсент стоїть лицем до екрану телевізора з пустою кружкою чаю)

Перестаньте шуміти , ви заважаєте. Говоріть по телефону тихіше.

(Сусід через стіну кричить)

І так .... А де він?

(Вінсент обертається назад до телевізора , але його вже немає)

Чай закінчився? Поки на сьогодні вистачить. Завтра буде видно чи вип'ю ще.

(Вінсент втомлено сідає на ліжко і дивиться на руки , які заховав за білими рукавицями)

Лягаючи спати він не знімає рукавиці. Увісні йому сниться , як він стоїть біля вогнища і з його рук щось стікає. Через мить він розуміє , що це стекла його шкіра. В мить він прокидається і бачить як права рукавиця має невелику краплю крові рівно по центру долоні. Знявши рукавиці і змінивши марлю з маззю на повністю обгорівших ледве не до вугілля рук надягає рукавиці назад. Приготувавши сніданок і чай він спокійно глибоко вдихнув і видинув після чого почав їсти. Після першого ковтка на столі появився телевізор в якому розповідались можливі проблеми сьогодні. Це було дивно , бо сам телевізор вів себе дивно. Розповідав за можливі тяжкі опади і грози серед ясного неба. Зібравши всі необхідні документи і речі він вирушив у відділок. Там його з фотографіями зустріла жінка в кровавому халаті зі скальпелем.

Небезпечно і не гарно зустрічати колег у крові і зі зброєю. Не думаєш за це?

(Вінсент стараючись відсторонитись від жінки)

Знаю , але ці фото ці ракурси. Мене ніщо так не збуджує , як твоя робота. Як ти мене там називаєш завжди? Німфоманка по трупам? З такими фото і таким містом , то все можливо.

(Вікторія посміхаючись і поправляючи свою фіолетову косу з плеча на плече)

Ну хоть комусь ці фото подобаються.

(Вінсент після чого відходить у бік у напрямку своєї апаратури)

Чекаю , ще на цікаві фото.

(Вікторія заграючи йде назад у свою лабораторію)

Чому вона взагалі суд мед експерт?

(Вінсент до Джона , вчорашнього детектива)

А ти попробуй найти когось , хто б так обережно і відповідально відносився до роботи з тілами.

(Джон готуючись закурити)

В приміщенні не можна.

(Вінсент до Джона)

Зараза. Добре готуй спорядження , бо вже є один цікавий випадок.

(Джон йде на вулицю , де скоро має бути гроза)

Приїхавши на місце вбивста , Вінсент починає все фотографувати , але коли оглядає місце злочину , наче щось шукає , але не може знайти.

Що таке Вінні?

(Джон тримаючи парасольку)

Немає. Немає нічого аби щось сказало про жертву або маньяка. Відчуття наче він сам помер. Єдине це записка вирізанна з журналу "Помилка".

(Вінсент виглядає задумливо)

Так виходить у нас тут велика рибка?

(Джон посміхаючись)

Акула Джоні. Акула. І заховай свого містера Джонсона , а то на дворі холодного.

(Вінсент ховаючи апаратуру і готується їхати у відділок)

От бляха.

(Джон після чого прикриває перед штанів руками і щось пробує зробити)

Можливо поїдемо на службовій?

(Джон підбігаючи)

Ні. Я на автобусі.

(Вінсент заховавши все у машину йде до автобусу)

У автобусі він дивиться у вікно і краєм ока бачить в просторі між будівлями , як досить кримезний чоловік вбиває жінку. Одразу на наступній зупинці він вибігає і біжить туди. Але єдине , що там лишається це слід злочину і кров. Вінсент моментом викликає Джона і вони оточили територію. На місці було багато крові жертви і лишились сліди від чоловічого взуття. 47 розмір взуття. Немаленький чоловік. Також була найдена особиста бірка з одягу. На ній писало "Голіаф". Ну тепер є за що зачепитись. Єдине що цікавило куди пропало тіло жінки. Обшукавши все поблизу жодної зачіпки. Це напружувало. Нам прийшлось переключитись на цього маньяка , а не на того ідеала. Нажаль перший день пошуку не надав ніяких надій. У відділку відкривши термос з добре настояним чаєм випивши його я почув телевізор , який говорив про "мисливця на вбивць" і про те що той мисливець націлений на когось з поліцейського відділку. Коли я прийшов до Вікторії ,то вона надто тихо і задумливо стояла над тілом. Вперше я бачив її такою.

Ти знаєш чим вбили першу жертву?

(Вікторія досить серйозно)

Уявлення немаю. Схоже на ніж , але не видно пробиття і де була ріжуча частина , тому важко щось сказати. Більше схоже на зламаний хребет який чимось перерубали.

(Вінсент)

Уяви спис у якому лезо це дуже вузький тесак заточений з короткої сторони. Це ледве не єдине , що приходить в голову по всім ознакам.

(Вікторія задумливо)

Оце ти описала звісно. Але таке хіба самому зробити. Плюс скільки треба мати сили ,щоб хребет з одного удару от так зламати.

(Вінсент готуючись налити собі чаю)

Це настільки дивно , що я от от зламаю голову. Висновок я вже написала. Віднесеш потім. А я поки подумаю. Дай поп'ю , бо взагалі не можу думати.

(Вікторія безцеремоно забирає чай і випиває залпом)

Краще піду віднесу.

(Вінсент тихо зникає з лабораторії)

І що ж тебе вбило?

(Вікторія , яка от от і впаде у безумство)

Не знаю. Можливо на мене щось впало тяжке.

(Голос звідкись)

Хто тут?

(ВІкторія насторожено)

Це я. Дивлюсь на тебе.

(Тіло в якого відкриті очі і зіниці розширені , як в акули і направленні на Вікторію)

Що за?

(Вікторія зі скалпелем у руці)

Та не переживай я труп. Мене всього лиш кинули на щось і все.

(Тіло з очима , які рухаються в такт розмови)

І на що ж тебе кинули?

(Вікторія насторожено)

Не знаю. Чи то на гроші чи то на рельсу чи на арматуру. Щось такого плану. Холодно тут. Ну все я спати.

(Труп після чого його очі закриваються і починається тиша)

Вікі я відніс висновок.

(Вінсент трохи не розуміючи дивиться на Вікторію ,яка ледве не лещиться до тіла)

Він говорив зі мною. Але я не знаю чому. І він перестав. Сказав що його кинули.

(Вікторія ледве не у відчаї)

Вікі краще піди до психолога , а якщо краще не стане , то приходь до мене.

(Вінсент спокійно поклавши одну руку на плече , а іншу тримає біля щоки і ніжно її гладить)

Добре. Можливо , я вже розумом їду.

(Вікторія йде до виходу)

Розмовляючий труп. Звучить. Інтригуюче.

(Вінсент після чого також виходить і вимикає світло)