Вступ
Марен Корвус жив із дружиною Вере́ною та двома дітьми в невеликому будинку в місті Кернхейм.
І коли на Кернхейм опускалася ніч, йому вже тиждень поспіль снився один і той самий сон.
Ось і сьогодні знову наснилося, що йде він дорогою і бачить перед собою величезний готичний храм. Він піднімався над містом — темний, мов забутий бог,
і світився зсередини, наче зберігав у собі чиюсь заблукалу душу.
Марен знову стояв у самому центрі залу,
а склепіння над ним дихали — повільно, важко, як велетенський звір.
— Збудуй мене, — знову прорік голос.
Мвркн прокинувся з тремтінням у душі й зрозумів, що далі так тривати не може.
Так, працюючи архітектором, Корвус заробляв непогано,
виконував замовлення, але завжди мріяв звести щось своє,
а не лише те, що хочуть від нього інші.
Чоловік підвівся з ліжка, підійшов до вікна і побачив величезний місяць, що освітлював у далині площу.
І саме тоді в його голові промайнула думка:
«Все, досить. Закінчую проєкт, здаю — і йду будувати храм. Хай буде важко, але я впораюсь!»
Оскільки наступного дня в нього був вихідний, він сів за стіл і розклав перед собою креслення храму.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!