Св.
Як втішити св.Миколая...
Сповнений надій та розчарований власним безсиллям.
Чи може святий бути спантеличений своєю ж розгубленістю?
Чи може нам, його чемним і не дуже дітям варто пожаліти старого.
"Хочу миру!", "хочу перемоги", "хай повернеться тато", " Хай загояться рани", "Хай відкопають з-під завал хлопчину ще живим", "Хай не відчує болю дівчина, що їй розриватиме тіло ракета", "Хай...", "Хай..." і нескінченність...нескінченність невиконаних бажань.
Ніхто не хоче великів, цукерок, лего....
Ніхто не хоче ...
Лиш обіцянки лишилися ті ж: "Гарно вчитимуся", "Слухатимуся", "Не брехатиму", "Не палитиму" і.... "Молитимусь"!
Маленькі рученята тремтячі, холодні, ледве відкривші той клятий, чи, Господи прости, святий спасенний підвал.... і просять, і клянуть...
Чи прийде Миколай знову?
Чи пробачить ці невільні гріхи, чи заплющить очі на ту невільну злість, що сіється в невинних душах?
Хай неодмінно прийде! Просто так, без торбини, без нічого. Та хай вислухає молитви і хай повідає їх Богу, бо той здається про них забув.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!