📝 «У пошуках щастя» (вірш до роману. Сама, найперша версія) 🖋️🌬️🍂🍁
В шибки рветься вітер. Кого він шукає?
Мабуть, то єдину, що Долею звуть.
Він у тиші бездонній, що вічно блукає,
Лишаючи після себе лиш звук.
Він вірить у диво, як кожна людина,
Шукаючи щастя на вічній землі.
Шукає він щастя ту кожну хвилину
І вірить, що знайде його на землі.
Він вірить і має ще в серці надію,
Що щастя колись оживе і прийде.
Але йому кажуть, що мрія це — мрія,
А дійсність — є інша: живи тим, що є.
Як важко, як прикро, цих слів йому чути,
Що болем застигли у чуйній душі,
Цих слів, що ніколи уже не забути,
Цих слів, що пролунали в нічній тиші.
2007 рік
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.