Моє і тільки моє
Удар від Піциуса прилетів ззаду. Сало зажмурився і зігнув голову, прикриваючи потилицю руками. Другий удар прийшовся на масивне пузо. Сало важко видихнув і осів на підлогу.
— Де ти його сховав, шматок лайна?! — Піциус гримнув і вдарив ногою в незахищений живіт. Потім нахилився і почав обмацувати об’ємне тіло напарника.
Сало відштовхнув його рукою, виплюнув порцію червоного на загиджену підлогу кабіни і вперся ліктями. Вага сто п’ятдесяти кілограмового тіла не давила на руки, він коливався на хвилях, розгойдуючись від кожного відхаркування.
— Стара мразота, — буркнув Сало і поволі підтягнув ноги в колінах.
— Все чекав моменту, щоб мене обдурити?! – вигукнув Піциус, але не наважився на новий удар, лише нервово сіпнув ногою і залишився на місці. Товстий Сало мав чималу інерцію удару.
— У моїх кишенях так само порожньо, як у твоїх пляшках. А якби щось і знайшов…— з лискучого обличчя Сала стікала цівкою кров.
— Я б так само вчинив, — Піциус завершив думку товариша.
Піциус стис кулаки і вперся ступнями у підлогу, готуючись до нового удару. Шансів проти такого борова зараз набагато менше. Сало напоготові, дивиться чітко в очі. Своїми маленькими чорними цятками уважно відслідковує кожен рух. Перший спланований удар Піциусу вдався. Тепер же Сало зімне його як жестяну банку і викине у сміттєпереробник.
— Іди проспись, партнере, — м’яко, але з натиском сказав Сало. — Остання порція бренді була зайвою.
Піциус стис зуби і губи вистромились у тонку лінію, звів брови на переніссі. Через секунду вже розслабив погляд і опустив плечі. Доказів у Піциуса не було, лише його невгамовна чуйка, що його обдурили, ошукали, як дівку. І скоро він опиниться у відкритому космосі, піде на корм космічним коровам, поки Сало присвоює здобич, корабель. Поки летить у своє щасливе багате життя десь на задвірках чарівного Ганімеду.
— Заглядай за плече, партнере, — сказав Піциус, харкнув на підлогу і вийшов з кабіни.
Сало нарешті розслабив тіло і важко опустився в крісло, вминаючи порожні пластикові пакети від їжі. Пошаркав ногою по підлозі, розкидаючи бляшанки, пляшки, обгортки від сухпайків, брудні й смердючі китайські палички. Нарешті відрив носком чобота стару замурзану ганчірку.
Твір можна прочитати ексклюзивно лише у щорічному Альманаху Химерними світами. Для замовлення паперовго або електронного екземпляру Альманаху напишіть мені в приватні тут, або краще в ТГ (@Soroka_Olexandra)
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!