Храм священного вогню

У день її народження повитуха скрикнула від жаху: немовля не горіло в лихоманці, але всередині нього билося щось безіменне, прадавнє й голодне. Дванадцять років страху, десятиліття виснажливої боротьби. Вона будувала крижані стіни в душі, замикала полум'я в найтемніших підземеллях свідомості, вірячи, що мудрість — це контроль, а перемога — тиша. Вона ховала руки в рукавах і боялася власного дихання, перетворюючись на дорогоцінну посудину, що вкривається тріщинами під натиском киплячої лави. Це історія великої переплавки, творення з попелу й остаточного переродження. Історія жінки, яка навчилася дихати на повні груди, перетворивши руйнівну пожежу на рівне, невгасиме світло. Тепер її Вогонь не спалює мости — він освітлює шлях. І кожен, хто блукає в липкій ночі, побачить цей маяк здалеку.