Остання правка

1. ДЖОРДЖ

Джордж відкинувся у кріслі. Він заплющив очі, поринувши думками в минуле. Коли все пішло шкереберть?

- Ти хапаєшся за те, чого більше нема, - казав йому син. - Замість того, щоби йти в ногу з часом, ти ніби застряг у цьому своєму "аналоговому" письменництві, яке не цікаве загалу. Їм потрібні нові, модні тексти - а не це старе барахло.

- Старе барахло? - перепитав Джордж.

- Вибач, батьку, не хотів тебе образити. Та скажи мені, на що ти розраховуєш зі своїми застарілими підходами до творчості? На одинаків-інтелектуалів? На естетів - поціновувачів старовини?

І найгіршим було те, що син був правий.

Коли ж усе пішло шкереберть? Тоді, коли виник ТІ? Джордж продовжував називати його ТІ - "тупий інтелект" або "тінь інтелекту" - бо в сучасному так званому "штучному інтелекті" не було нічого ані від інтелекту, ані від усвідомленості. Просто дуже складний калькулятор. Проте людство на нього добряче "підсіло".

Коли ТІ тільки починав генерувати тексти, результати були сміховинні. Однак потім - повторюючи сюжет класичного науково-фантастичного оповідання (*) - хтось здогадався натренувати ТІ на текстах відомих письменників - і згенерувати новий твір у стилі одного з них із додаванням сучасних ноток. І це спрацювало. Не з першого разу, але спрацювало. А оскільки згенерувати текст за допомогою ТІ набагато швидше, ніж написати вручну, дуже скоро такі твори заполонили інформаційний простір і навіть книжкові полиці.

Спершу Джордж намагався ігнорувати ці викидні "комп'ютерної творчості" - проте з часом вони почали витісняти живих митців! І це стосувалося не лише письменництва, але й живопису, музики і навіть сфери розваг! Спочатку вони брали кількістю, потім підтягнулася і якість (все-таки технології розвивалися), а потім...

Чоловік встав із крісла та вилаявся. Ось воно! Ось той момент, коли в людства остаточно поїхав дах!

Згенеровані ТІ тексти (та інші витвори мистецтва) мало того, що стали перевершувати створені людьми, так ще й при цьому були цілком і повністю контрольованими. Уяву та напрямок думок живого автора складно передбачити, навіть у межах заданої теми, - тоді як у випадку ТІ ти завжди можеш підкоригувати результат чи вхідні параметри, щоби отримати саме те - і рівно те - що треба. І це змінило всю індустрію. З'явилися стандартизовані та сертифіковані "створювачі", стандартизовані та сертифіковані "редактори" - яким віддавали все більшу перевагу. Живі мізки замінювалися залізними. І тепер норми, потреби та попит визначалися також комп'ютерами - бо люди і це передали під їхній контроль. А тоді...

Джордж грюкнув кулаком об стіл. А тоді ми й прийшли до теперішньої ситуації.

* * *

Сучасність мало цікавила Джорджа. Вона була надто "пластмасова" й "прямокутна", надто уніфікована, надто стерильна. Людство віддалилося від природи, замкнуло себе в "кам'яних джунглях", обирало штучне замість справжнього. Це не подобалося йому ані як людині, ані як письменнику.

Тому рішення звернутися до історії виникло ніби саме собою. Джордж задумав написати роман про жорстокого американського плантатора, який веде боротьбу з дикою природою, а заодно через свою люту вдачу знущається з чорношкірих рабів. Письменник провів серйозну підготовчу роботу, вивчивши існуючі документальні матеріали та художні твори на цю тематику. Він працював із завзяттям, з душею. Через кілька місяців чорновий варіант був готовий.

Джордж волів би працювати з живим редагувальником - але їх було небагато і вони були недешеві. Представники вимираючого виду, як і він сам. На жаль, заробляв він не стільки, щоби дозволити собі бути безкомпромісно принциповим. ТІ-редагувальники, натомість, були "стандартизованими", "навченими на досвіді тисяч попередників" і - дешевшими. Чорт забирай! Як би письменник не зневажав "тупий інтелект", він жив у середовищі, яке диктувало власні правила - і ТІ був частиною цих правил.

- Мої зауваження щодо вашого тексту наступні: рабство - це дикість. У творі не має бути жодних рабів, це ображає почуття афроамериканців. Сцени зі згвалтуванням рабинь-афроамериканок взагалі суперечать нормам моралі, ми їх викреслюємо. Полювання на рабів-афроамериканців заради забави - це неприпустимий сюжетний хід, ми його викреслюємо. Отже, мої рекомендації:

1. Афроамериканців ми розбавимо представниками інших рас. Ключ: рівність і толерантність.

2. Кожен робітник матиме належні умови проживання та отримуватиме належну плату за свою роботу. Ключ: людські права та гідність.

3. Будь-які прояви насильства (стрілянина, бійки, тортури) будуть мінімізовані, щоби не травмувати читачів і не романтизувати насильство. Ключ: людські права та гідність.

4. Кожен статевий акт буде погоджений між обома сторонами. Ключ: гендерна рівність, захист людських прав і гідності.

5. Головний герой буде латино-американцем (як заперечення вищості білої раси) і транссексуалом (для приваблення представників небінарного світу). Ключ: сучасні людські цінності, виправлення історичної несправедливості та інклюзивна репрезентація.

- Ах ти, клята залізяка!.. - побагровів Джордж. Його величезний кулак летів просто в монітор.

----------------

(*) Це оповідання - "The Great Automatic Grammatizator" by Roald Dahl.