Один день з життя офісної жаби

Я - офісна жаба. Щодня спостерігаю з свого акваріума за людьми, які недбало роблять свою роботу.

Наприклад поряд зі мною сидить Степан. Він щоранку запізнюється на десять хвилин звалюючи все на затори. Та я знаю правду. Три місяці тому він знайшов в інтернеті одну лялю і невпинно написує їй, як тільки з'являється вільна, від нагляду боса, хвилинка. Хоча по фото чітко видно, що ляля тайландська.

Бути офісною жабою не просто, це щоденне випробування. Цим шпротам потрібно нагадувати про моє існування. Таля має обов'язок годувати мене, але її страх перед холоднокровними вражає.. й тішить водночас. Стрибати на неї було одне задоволення, сірий офіс одразу наповнюється барвистими криками та нецензурною лексикою. Певно, це найпрекрасніші моменти мого життя.

Офісна жаба повинна бути живим куточком, що надихатиме всіх здихлів до роботи. Це доволі важко реалізувати, враховуючи, що кожному по цимбалах на просту офісну жабу. В такому ж пригніченому стані перебуває непідлятий, вже як два тижні, засохлий фікус боса. Йому теж не солодко.

Як офісна жаба, можу підтвердити, що заміна води в моєму скляному домі - це найкращий день місяця. Це час повної волі та можливість виконати свої обов'язки на повну. Шкода, що в ці дні поряд немає Талі, так і кортить почути її верески знову. Єдина моя офісна радість.

Сьогодні Степан кинув до мене муху, що лежала під сухим фікусом вже цілих три дні. Мрії збуваються і можливо варто почати плекати свою любов до Степана.

Літом моя вода сильно гріється. Сонце потрапляє через вікно прямісінько на мої володіння. Бос зазжмотився на заміну кондиціонера і тепер в усьому офісі пахне пітливими шпротами та смаженою жабою. З переваг тільки те, що це не Франція.

Акваріум прилягає до стінки за якою шпроти випорожнюються. Якщо прислухатись до тиші офісу, можна відчути як ця сама стінка час від часу ритмічно грюкає та скрипить. Ікряться. Певно, це не те, що повинна чути офісна жаба, але маємо, що маємо.

Офіс це місце з суцільною буденністю і у ній я - офісна жаба.