Бібліотека

Щойно переступивши поріг, Алім вражено затамував подих. Він чимало чув про знамениту бібліотеку Олександрії і здолав довгий шлях на торговому кораблі. Мрія побачити найвеличніше сховище рукописів переслідувала його відколи, юнак навчився читати. І тепер це бажання стало дійсністю.

Величезна кам’яна зала була всуціль заставлена височенними дерев’яними шафами, які впиралися у стелю. На масивних полицях спочивали сотні сувоїв пергаменту. Жарке світло полуденного сонця ледь пробивалося крізь невеликі вікна. У стінах будівлі панувала прохолода. Особливий запах прадавніх текстів витав у повітрі.

Хлопець не став марнувати часу. Він зайняв місце в кінці кімнати і взявся до читання. Вікову тишу переривали тільки ледь чутні кроки мудреців та шурхіт сувоїв. Заглибившись у книгу він не помічав плину часу. Та не мав у цьому потреби: вчений до котрого Алім хотів проситися в учні мав прибути лише наступного дня.

Надворі стемніло. Важкі двері зі скрипом зачинилися, на стінах запалили олійні лампи. Бібліотекар, високий чоловік у білій одежі, запросив хлопця до вечері і вказав на кімнату, де той міг заночувати. Та юнакові не спалося. Він не знав, коли вчитель дозволить навідатися сюди знову і хотів хоч побути поруч скарбниць мудрості. Алім підвівся і крадькома пішов до найбільшої зали

.

Лунке цокотіння туфель поміж стелажами привернуло його увагу. Хтось не криючись ходив бібліотекою. Невже злодії?! Юнак підняв лампу і рушив назустріч. Постать яка виринула з тіні була вищою за найміцнішого з портових робітників. Довжелезна лілова мантія волочилася по підлозі. З широких рукавів стирчали кисті у золотих рукавичках. Пальці закінчувалися вигнутими кігтями. Лице закривала темно синя маска з гравіюванням у вигляді пір’я. Довгий вигнутий дзьоб виблискував у світлі язичка полум’я.

Алім не встиг злякатися.

- Хто ви?

- Хранитель бібліотеки. Що саме тебе цікавить?

Голос незнайомця пролунав ніби у голові хлопця. Маска при цьому зовсім не ворухнулася.

- Я не знаю. Ніколи не бачив подібного місця. Я хотів би прочитати кожен з цих сувоїв.

Бібліотекар поклав руку йому на плече.

- Ходімо. Я покажу тобі дещо особливе.

Алім ішов слідом за дивним гостем ніби заворожений. Він був у бібліотеці вперше але все ж усвідомлював: у тому боці нічого немає. Та сумніви розтанули коли перед хранителем постав темний прохід. Ступивши досередини, юнак здригнувся від подиву. Під ногами була порожнеча. Згори донизу спускалися тонкі сплетені з бронзових ланцюжків сходи. Вони спіраллю пронизували округлу кімнату небачених розмірів. Замість стін вона красувалася рядами полиць. Там було усе: сувої пергаменту, книги у шкіряних палітурках і навіть дощечки з химерними письменами.

Увагу юнака привернув товстелезний фоліант у червоній оправі. «Історія тисячі світів». Алім не вагаючись пройшов ланцюжками, котрі виявилися надійнішими за камінь, сів просто на високу у людський зріст полицю розгорнув знахідку. Невідомий автор описував зародження Всесвіту, походження відомих і невідомих читачеві істот та закони їх гармонії.

« Світи вільно рухаються в океані безмежного хаосу. Їх зіткнення породжує Брами - проходи які існують недовго. Час між контактами може тривати від кількох годин до століть.»

Кілька століть, нічого собі. Юнак підвівся і глянув у сторону, з якої прийшов. Там була лише нескінченна шафа. Він з жалем відклав цікавий витвір і рушив до виходу. Читання забрало чимало часу. Мабуть уже ранок і вчитель шукає його. Та скільки Алім не йшов спіралями сходів, навколо були лише книги. Зала була безмежною в обох напрямках - вгору і донизу.

Серце хлопця стиснулося від страху. Він застряг тут навіки. За спиною щось зашелестіло. Алім різко озирнувся. Хранитель виник нізвідки.

- Прохід зник. Наступний виникне через сім сотень ваших років.

- Але я не проживу стільки! -вигукнув юнак.

- Те що написано існує вічно. Істота смертна на відміну від її історії.

Кігтиста рука торкнулася обличчя Аліма. З дзьоба заструменів золотий пил. Хлопець глянув на свої руки. Шкіра стала кольору старого пергаменту і вкрилася рядками слів. Тексти прикрасили кожен дюйм його тіла. Він став ніби складений з аркушів. Одяг обернувся на невагому смарагдову мантію.

- Тепер час твій нескінченний. Місце стане тобі новим домом. Одна тільки плата - знаходити в інших світах книги для моєї колекції.

Юнак новими очима роздивився кімнату. Безсмертя серед книг, які він так любив. Пошуки і збір нових. Осягнути і примножити. Це був його рай.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.