Тяжка гусяча доля (гумор) (позаконкурсне)
Коли народжуєшся гусаком в домі майстрині депіляції, що живе з маленькою донькою, знай: тобі гаплик!
Я жив звичайне пташине життя, щипав траву, клював пшеницю, іноді потайки цупив булки з кухні, словом, горя не відав та навіть не здогадувався, що судний день вже близько... Я взагалі почувався повністю в безпеці, бо тій дрібноті, Олі, стало мене шкода: її сльози, величезні, мов горошини, врятували мене від каструлі з кип'ятком.
Та дарма розслабився!
Одного дня це дівча вирішило, що хоче, як мама, "робити дівчат красивішими" (мені, як пернатому, цього не зрозуміти, але то не моя справа).
Вгадайте, на кому вона вирішила тренуватися?!
Коли до мого шикарного пір'я торкнувся теплий віск, волав на все село, що краще б ще тоді врізав дуба, аніж оце терпіти, але моє клекотання, очевидна річ, розумів лише кіт, який реготав, мов дурень, та зловтішався, згадуючи минулий рік, коли Оля хотіла бути перукаркою і свої уміння відточувала на довгошерстому скотиняці.
На щастя, господиня нагодилася вчасно: дрібнота заслужено отримала на горіхи, але ох і страху я тоді пережив!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!