Ти диви – прийшов Морозець
Дмухав Вітер у долоні,
– Ти диви – прийшов Морозець!
саме у різдвяну ніч?
Заберусь-ка я у піч.
Погудів, погрів всі боки.
Вискочив, – Ого, нівроку,
жару піддали хазяї!
Іскри струшував яскраві.
Тупцяв зазирав в куточки,
– Покажись-но, друг невловний!
Заховався? Впав в канаву?
Чи зненацька в воду канув?
– Хо-хо-хо… – тріщав поодаль,
– Попадешся в мої жорна –
не до сміху стане, точно.
Відколи лякає холод?
– Вітре, може постарів?
Ну який ти Сніговій? –
підібравсь морозець ближче.
– Хто ж тепер дороги вкриє?
– Не видумуй. Що, не бачиш,
на мені осінній плащик.
Холоднюк, де досі бігав –
в морі Росса кригу міряв?
– Думав, зимоньку проспиш…
А ти ось – на ніс зваливсь.
Пощипав мене добряче,
без жалю і без пояснень.
– Так, і що? Вдягайся швидко,
в нас роботи на день з лишком.
Шубку вийняв із торбини,
– Міряй, нова, віз з гостини.
– А я поки розкажу,
де застряг, в якім краю.
Що побачив, де літав,
а де морем пропливав.
* море Росса – біля берегів Антарктиди в Південному океані.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!