Велика битва чисел

ВЕЛИКА БИТВА ЧИСЕЛ

Частина 1: Початок хаосу

Йде одна людина до іншої. Бачить щось, піднімає, а потім... проштрикує ту іншу гумовим прутнем? Ой, ні — ножем!

Людина №1: «Наааааввааааавдвлвооір!»

Людина №2: «Придурок, ти себе зарізав!» — вона дістає ніж і біжить по повітрю до наступної жертви.

Туп-туп-туп — вона підбігає до Людини №3.

Людина №3: «У мене шокер!»

(Людина №1 помирає в конвульсіях від електрики, а Людина №3 змінює назву анекдоту на «Жарт»).

Людина №3 бачить Людину №4, біжить до АТБ, випиває «Кока-колу» і намагається вдарити ворога шокером, але хибить. Людина №4 розрізає її бензопилою. Раптом з’являється Людина №5, забирає бензопилу, вбиває №6, ухиляється від кулі снайпера №7 і застрелює його у відповідь.

Частина 2: Шлях симбіота

Людина №5 їде в Австралію, переживає цунамі на паперовому човнику і ліквідує №8 та №9. Коли закінчуються набої, вона вбиває Людину №10 та №12 999 одним ударом. З темряви виходить Людина №13 000.

Людина №5: «О, ти — фінальний бос?»

Людина №13 000: «Я тут найкрутіший. Все, що мені від тебе треба — це вибити з тебе все лайно!»

Людина №5: «Ну давай, почнемо!»

Після нищівного удару в пах бос помирає. З'являється Людина №11, яка регенерує. Але №5 робить сальто, розсікає їй мозок і підпалює його запальничкою. Повітря наповнюється солодкуватим і нудотним запахом горілої плоті, а обвуглені залишки мозку шиплять на вітрі.

Згодом №5 знаходить таємну фабрику людей. Бачачи, як у мізки вставляють чіпи, вона розуміє, що вона — лише помилка системи. Від люті вона вигукує: «Цій фабриці повний апець!». №5 стає Веномом, трощить усе навколо, а потім очолює 25 000 людей, щоб побудувати літак. Вони летять у космос, де всі, крім №5, стають зомбі. Починається кривава різня у невагомості: щупальця розривають скафандри, а коридори корабля заливає багряна невагома рідина.

Частина 3: Планета мертвих дерев та Лабораторія

Корабель падає на червону планету. Людина №5 перемагає гіганта №55 000, а потім зустрічає №3, яка нібито вижила.

Людина №3 (-1): «!алз юімра юнварпс шечювді вди ітод сьо — 000000000000 № або 9929,0 № йедуЛ вичаб ен ещ иТ»

№5 вбиває її, залишаючи по собі лише розкидані нутрощі на піску.

Далі №5 викликає таксі й приїжджає до секретної лабораторії чисел, що керують світом. Вона знищує Людину №0 із Windows 25 мільйонів, але її закидає на острів, де все ламається. Простір розривається на шматки, реальність кровоточить чорнотою. З'являється Людина -1.

Людина -1: «5 № анидюл, ебет ан вакеч я».

Людина №5 з’їдає знак «+» і стає Людиною +5.

Людина +5: «Тепер, коли я став набагато сильнішим, я відчуваю кожну вібрацію цього зламаного світу... мої сили тепер безмежні, а твоє існування — це лише маленька помилка!»

Людина -1 стає Людиною -899 і намагається втекти.

Людина -899: «!юаримоп я ітьомопопд а».

Але Людина +5 кидає шматок астероїда. У момент удару в голову ворога прилітає цегла завбільшки з дім. Число змінюється на -898, і після серії ударів метеоритами ворог остаточно перетворюється на пил.

(Людина №5 знову стає людиною без номера. Вона дивиться на руїни всесвіту і посміхається: «Це була моя найлегша перемога!»).

Частина 4: Відпочинок

Людина №5 дивилася на будинки, де нікого не було. Вона блукала островами — порожнеча. Почала пити свій чай, думаючи про те, щоб нарешті почати жити нормально. Їй ставало шумно лише від думок про свою ракету, в якій залишилися 25 тисяч її друзів.

Йдучи далі, вона розмірковувала, що робити. Раптом вона побачила портал.

— Знову двадцять п’ять! — вигукнула вона і рушила всередину.

Але перед цим у її руці з’явилася чорна сокира з очима, яка ворушилася. Це була сокира з веномів, і сама Людина №5 знову стала Веномом. Вона зайшла в портал і побачила людей: всі вони відпочивали. Ніякої зброї, ніяких бійок — вони просто відпочивали в кайф.

Людина №5 озирнулася. Раптом хтось попрямував до неї — а ні, то просто людина йшла за хондогом. Поступово веноми увійшли в тіло Людини №5, сокира зникла. Людина №5 теж вирішила купити хондог. Вона купила його і вляглася на піску на пляжі. Вона лежала і їла свій хондог, і це був чи не найкращий день у її житті. Вона ні про що не думала і ні про що не жалкувала... 🥳