Книга номер два експеримент з'єднання двох світів

Експериментальна частина

Якщо комусь сподобається, зроблю повністю і з нормальним гумором. Дякую всім моїм підписникам і тим, хто просто подивився цю історію. Приємного читання! ◉⁠‿⁠◉

Частина 1

Коли людство думало, що переможе тих мишей за допомогою 18-метрового титана-трансформера Пельменя (який міг бути як Веном і до того ж складався з фаршу), у лабораторії номер 19 тим часом створили суперкрутого робота. Людство думало, що це ще не кінець, і воно мало рацію.

А десь у космосі, в паралельному всесвіті «Цифер», жила Людина номер 5. Він завжди хотів, щоб від нього відчепилися і не приставали з історіями про битви. Але Людина номер 5 побачив через телескоп, що на Землі коїться повна срака. Він сказав: «Знову сто двадцять п'ять!» — і подумав: «Якщо там історія про Пельменя, то я можу допомогти йому покинути той світ і змусити битися за мене... Хмммм... Звучить шашлично!»

Людина номер 5 спускається до людей і ховається під землю, чекаючи на того, хто прийде. Коли трансформер вийшов, Людина номер 5 у формі Венома вигукнув: «Тут я один маю право ним бути!». Він виходить, дістаючи ту саму сокиру з очима та мініган. Потім з його спини виростають величезні щупальця, на яких закріплені мінігани, вогнемети й пістолети з водою, щоб розтопити м’ясо.

Коли Людина номер 5 побачив Пельменя, то одразу захотів його з’їсти. Він подумав, що цей Пельмень точно звичайний, тому схопив його додатковими клешнями. Пельмень пробував щось зробити, але вже був у тій субстанції. Проте, коли Людина номер 5 вже збирався його з’їсти, він вигукнув: «Фу, блять, я його просто прикінчу!».

Раптом Пельмень встав, і на Людину номер 5 набігли мільйони мишей. А за всім цим спостерігали Вареники, тому що Пельмень їх образив. Вони вимкнули електрику в лабораторії номер 19 — навіть павербанки та генератори їх не врятували. Пельмень продовжував битися, тепер уже під могою мишей. Але потім миші вирішили самі його з’їсти й почали розгризати Пельменя.

А потім миші зникли, а місто разом із Пельменем, Людиною номер 5 і Варениками почало підніматися вгору в космос і телепортуватися. Вареники передали по рації, що вони кудись телепортувалися, але їм відповіли, що вони дебіли, бо місто на місці. Тим часом Веном розібрався з Пельменем і почав думати, що робити. Вареники зрозуміли, що пахне смаженим: світло в лабораторії горіло, хоча вони вимкнули його у рубильнику. Тоді вони вирішили створити ще одного 18-метрового Пельменя. Коли новий вийшов, Людина номер 5 вирішив із ним подружитися. Бо краще з другом-вареником, ніж із другом-дауном.

Частина 2

— Стоп, а я з тією людиною-пельменем хотів дружити? А де логіка? Ну добре, логіка — хуйогіка, буду з ним дружити!

І вони разом пішли далеко-далеко. Їм стало нецікаво битися з роботами та звичайними номерами, які траплялися на дорозі. Людина номер 5 казала:

— Тут була база, яка створювала номери... З ким я розмовляю? Зрозуміло, що він мені не відповість, тому що це пельмень! І ще йому треба батарейки. Будеш батарейку? Ти їх їси, як жуйку.

Потім вони побачили Номер ∞. Людина номер 5 сказала:

— То алкаш. Він каже, що він Людина-нескінченність, а насправді він — Людина-лох. У нього навіть паспорт є! У кожного номера є свій паспорт.

Раптом вони побачили портал.

— Пельменю, погнали в портал!

Пельмень відмовлявся, але Людина номер 5 його туди кинула і сама зайшла. Там була ще одна фабрика людей. Людина номер 5 лише й сказала: «Блять...».

Частина 3

Містер Пельмень і Людина номер 5 виходять із порталу, і Містер Пельмень каже:

— Короче, давай вже закінчимо, а в наступній частині розберемося, чому я говорю і чому все таке тупе.