Рожева блузка

Останнє слово завжди за тим, хто залишився в живих. Чи то правда? Так та ні вондочас. Бо останнє слово у тих, хто чує тих, хто залишився в живих. І від тих, хто чує, залежить багато чого.

Я думаю про тебе повсякчас. Жінка у рожевій блузці виходить з тролейбуса - мої очі бачать твою улюблену блузку, що була на тобі в той день. Радіо співає англійською - "I was getting kinda used to being someone you loved" і сумний голос співака змушує мене шукати переклад. Краще б я цього не робив! Бо це значить "я вже звикаю бути тим, кого ти кохала".

Наче хтось стежив за нами двома і написав це спеціально, щоб завдати мені максимального болю. Бо я дійсно вже звикаю жити без тебе. Поки не відчиняю шафу, яка пахне твоїми важкими сандаловими парфумами. І сльози самі течуть в мене з очей. Я дивлюся на нашу спальню, де вже нема твоїх керамічних грон винограду на стінах, я не пам'ятаю, що з ними стало. Ритуальна служба збила їх на підлогу, коли тебе виносили ногами вперед нашим вузісіньким коридорчиком? Чи ти їх розлюбила та викинула?

В холодильнику досі стоять твої круглі рибні котлетки з моркв'яним соусом, я ними буду вечеряти, хоч і ненавиджу. Я б міг купити щось інше, але нащо викидати твою їжу? Таких котлет більше не буде. І вже не треба мені купляти кіло огірків на твою освіжаючу маску для обличчя, ти їх чистила, молола на м'ясорубці та накладала оце зелене на обличчя перед сном. Я завжди реготав, коли тебе бачив.

Новий фен, який ти купила позавчора. Здам назад до магазину, бо я ж лисий. Старий, лисий, самотній чоловік, який сидить у темряві, економлячи світло та не бачачи себе у завішених дзеркалах по всій хаті. Ти завжди любила дивитися на себе, на той одяг, що тобі давали для рекламних постів в інтернеті: рожеві, коралові, пастельні блузки, спідниці, шалики, сумки. Чи сумка - то не одяг? Ти виглядала в них як розгодована Барбі, але я нічого не казав. Все ж заробіток.

І ти постила оті блузки так, наче ти в них десь у Провансі на бридкій білій кухні чи на лавандових полях. Я знав, як ти чхала від лаванди, але все ж ставив лайки та обрізав водяні знаки з чужих світлин для твоїх фонів.

Але ота рожева шовкова блузка з мереживним комірцем дійсно тобі пасувала, і я був радий, коли ти змогла її викупити. Я був радий, коли ти зустрічала мене з роботи тільки в ній. І я був дуже радий, що з неї вийшла міцна удавка на твою товсту шию. Витримала, не подерлась, не утримала мої відбитки пальців і прекрасно згоріла чорним димом крематорія разом з твоїм зрадливим тілом. Я знаю, що той шмаркач з третього поверху мене не бачив, і я знаю, що він поїхав у Городище наступного дня після твого похорону.

Бо я залишився в живих і я добре знаю, що казати, щоб за мною збереглося останнє слово.