Тріумфатор

Коли громіздкі підкови з гуркотом ступлять на Божу землю, вся країна безмовно востаннє з попелу, відродиться у вічному священному полум'ї.

Табун коней у золотій прикрасі знаменував новий початок. Жителі імперії досі горювали через втрату могутнього правителя, але вони були переконані, що всі проблеми вщюхнуть, як його син візьме штурвал в свої руки.

Правління сина Сатурна спровокувало чимало балачок. Люд звик, що кожен новий молодець, сходячи на трон, має гучне покровительство, але зватися сином людожера було для них досить суперечливо. Під палким сонцем деякі коні відмовлялися йти, тоді їх підганяли сторожі позаду. Споглядаючи парад, дві дами тихо перемовлялися одна до одної. Висока розставила руки в боки та посміхалася, нижча зиркала сердито.

– Усе одно, брехло ти жирне. Як це брат імператора таку дружину до себе вибрав? Сміх да й годі – Мала сплюнула під ноги й відвернулася від подруги.

– Мене твої завидки не беруть. Завтра піду на бенкет, а ти будеш сльози лити, що чоловік твій лиш трохи молодше за Тутанхамона.

Тим часом спека не вщюхала. Весняна жара ходила по тріумфу, як по власній хаті. Ніби теж хотіла привітати нового владику.

Нарешті в табуні з'явилися білі морди, це означало, що тріумфатор вже прибув. І справді, червоне лице височилося над простими людьми, погляд гордовито вдивлявся в далечінь. Публіка вирувала, гучні вигуки майже глушили його. Хлопчисько з пастушої родини того дня повернувся додому геть глухим.

Позаду імператора, як чтець моралі, сидів державний раб.

– Пам'ятай, що ти людина. Не оминути тобі смерті, як і всім нам. Не зробила тебе корона вищим за інших.

Коли молодий імператор махнув рукою, його нашіптувач неминуче опинився на землі. Його хребет розчавив наступний кінь. Інші лише замарали копита.

Очікуючи гучною промови, люди стовпилися біля правителя.

– Я – роздався перший його крик. Затягнутий, він лунав у вухах наближених вельмож.

– СИН

Тоді ніхто більше не наважувався горлати, навіть радісне проставляння корони зараз розцінили б як неповагу.

– САТУРНА!

Народ розгубився, старці несхвально мотали головою. За його словами, ще при народженні він вигриз материнське чрево, аби не гаяти жодної хвилини перед двобоєм із батьком. А вигравши — назавжди покинув Олімп.

На бенкет мали честь потрапити не всі, лише вищі чини та деякі неодружені молоді красуні. Імператор оглядав присутніх з усмішкою, пристрасно роздивлявся, що хто їсть. Радник з поспіхом пихав у себе смажене м'ясо, бруднячи руки, лице та округлий живіт, на який стікав жир. Заможній пан лише брав до рота келихи, до горла заповнені поскою.

"Вони всі помруть, як скот" усміхаючись думав імператор. Згадав слова Гіппократа: "нехай їжа буде твоїми ліками, а ліки твоєю їжею".

– От свиноти, подохнуть без грама честі – тихо промовив він і полишив банкетну залу. Гвардія його не полишала аж до самого сортиру. Дійшовши, шановний тріумфатор спорожнив свій шлунок за рекордно малий час, навіть не замарався. У шлунку вознесенного не має бути бруду.

Свято тривало довго, з неділю чи більше. Допоки сам Аттіла – славетний лідер гунів, не покинув домівку, висуваючись на свято. Запрошення він не мав, але звістку про смерть владики Римського йому донесли. Маючи намір привітати нового царя, він заздалегідь заточив найгострішого ножа й повів армію на захід.

Тим часом виснажений імператор весь тиждень пив лише вино та їв лише хліб злегка змащений олією.

Застав Аттіла його не в кращому вигляді, майже без зусиль взяв столицю. Тіло сина Сатурна четвертували й кинули в ріку, годувати риб, брата його привселюдно розвісили на площі. Лише дружина імператорського брата, про яку Аттіла нічого не знав, змогла безслідно втекти з Риму.