Маркус

Люди ходили по вулицях, займались своїми дуже важливими справами, наприклад як купити каву чи вигуляти пса, розмовляли між собою. Він не знав, про що і не міг зрозуміти слова, але був впевнений, що вони спілкуються, бачив їх вирази обличчя, як рухаються їх губи. Бачив, що люди радіють спілкуванню, щасливі коли отримують нові речі. Йому подобалися ці створіння, настільки, що навіть відчувалась якась заздрість до них. Ні, не зла, він зовсім не був сердитий, що в них є можливість так проводити час, а в нього немає. Просто така, що дає початок мріям, солодким надіям, хоч і зрозуміло, що ніколи вони не стануть реальністю

Він народився на маленькій домашній фермі, що належала хлопчику, якому подобалось спостерігати за комахами, а особливо - дивитись на мурах. То була така крихітна колонія, що кожній мурашці хлопчик дав ім'я і помітив маркером. Маркус отримав червону плямку.

Та колонія не вберегла свою матку, тож хлопчик вирішив випустити комах на волю, щоб не споглядати, як вони всі поступово помирають.

Маркусу було дуже незвично в новому, відкритому світі, і хоч йому вдалось знайти собі нову колонію, все ж інколи він все ще тікає від роботи щоб побігати по тротуарах.

Бо в душі він назавжди залишився комахою, що живе серед людей.