Сатурн

Сатурн найкращий у школі див та цілительства. Фея Знахідка, наша класна керівничка, завжди ставила його в приклад усім феям-учням.

— Сатурн, — казала вона, — чуйний та добрий, він стане великим феєм у майбутньому.

Який же він великий фей, коли його кільця такі великі та гучні? Увесь час полохає і відпочити ні на мить не дає. Так що кільця у нього максимум прикметні. Навіть сьогодні зранку розбудив мене своїм начебто "ранковим привітанням". Чую, щось дзижчить мов здоровенна бджола, що наче чудом потрапила зі світу людей, гуркотить мов петарди бешкетників. Ледь прокинувшись подивилась у віконце: світло-русява чуприна стояла сторчака, обличчя як завжди усміхнене, щічки смачненькі, долоня привітно хитається, а кільця перетнулися хрест навхрест на рівні грудей. Таким чином мій друг і літає. Якось мені мама розповідала, що він особливий, адже в нього замість парочки крил — кільця. Та я лиш тепер зрозуміла, що він такий єдиний. Тому всі його так люблять.

— Доброго ранку, Сяйвочко! Що тобі наснилось, що ти так довго не прокидаєшся? Щось красиве? Пішли на уроки по дорозі все розповіси.

Ось так кожний ранок власник гучних кілець будить мене. А мені такі приємні сни сняться про кохання між якимось двома земними людьми, що ніяк не можуть зустрітися. Я виринаю десь з-за обрію, мов велична фея, спрямовую силу на цих двох і їхня відстань зменшується і настає щасливий момент. А тут він! Навіть прекрасний момент не дасть додивитись!

Сьогодні я вирішила не квапитись й пішла пішки. Сатурн увесь час то відставав від мене щось шукаючи в темних хащах парку, а іноді й підганяв, легенько штовхаючи мене в спину, щоб швидше йшла, то взагалі здіймався в повітря в надії, що полечу слідом.

В школі всі сиділи за партами сонні крім Сатурна. Той пильно стежив за вчителькою і тільки зрідка дивився на мене. Цікаво, він уважно слухає фею Знахідку? Коли взагалі він встигає зрозуміти кожне її слово. От я, наприклад, подумки ще в теплому, приємному сні.

— Сьогодні у нас практичне заняття, — сказала Знахідка. — Кожна фея та фей повинні зробити щось неймовірне для людини чи іншої земної істоти. Але це завдання повинно бути пов'язане із цілительськими здібностями. Знаходите людину чи тваринку, що потребує зцілення та робите практичне заняття. Не забуваємо й про те, що свою роботу потрібно записати на паличку спогадів і продемонструвати на екрані. Всім потрібно використати сили зцілення лише один раз. Для цього заняття спеціально створений портал з обмеженим лімітом. Заходите в нього - й більше скористатися своїми силами ви не зможете. Ці обмеження саме для концентрації уваги феї у таких важливих речах, як "справжня допомога". Цілительські сили фей на землі обмежені, тим паче нас не багато. Одна фея нашого світу приходиться на п'ять сотень людей і наше число з кожним роком скорочується через несвідомий чуттєвий та розумовий рівень естетичності відносин між феями. Хоча саме в цьому і полягає філософська глибина наших сил.

Я позіхаючи дивлюсь на Знахідку і дивуюсь її словам. Про що та говорить? Так нудно та ще й слова заплутані. Поглянула на Сатурна, а той слухає, та ще й погоджується, киває головою.

Коли дійшов час до виконання практичного завдання й Сатурн весело та безстрашно зник в порталі, я однозначно прокинулась.

— Тобто саме зараз ми вирушаємо на землю вперше?

Знахідка примружила очі, пильно подивилась на мене і дістала з кишені якийсь камінчик.

— Ось, тримай. Якщо заблукаєш, подумай про Сатурна і стисни камінчик.

Швидко дійшла черга й до мене. Портал буквально ковтнув мене, і я вперше опинилась на землі. В моїй уяві постала людина, що страждає від кохання, адже це найважливіша подія в житті кожного землянина. Якщо якась сумна дівчина буде сидіти посеред парку чи де інде, обов'язково зведу ту з коханням всього життя. Однак, всі похмурі дівчатка чи хлопці, що траплялись на моєму шляху, здавались не надто сумними. Ображений хлопець одразу жбурляв м'яч і випадково влучав у дівчинку, і ті одразу закохувались. У всіх було нещасливе кохання, проте, у майже у кожного була надія на щось інше, що в кінцевому результаті призводило до кохання й без моєї допомоги.

— Яке ж добре діло зробити? Всі й так щасливі!

Я довго блукала вулицями якогось міста. Тут все було незвичне, але знайоме із географічно-природничо-дослідницьких предметів: дитячі майданчики рябіли від різноколірного вбрання дітлахів, ті весело мов пташенята щебетали, вигукували, сміялись; транспортний потік гудів точнісінько як під час перегляду документальних стрічок; на віддалених галявинах чи в парках було чутно спів птахів. Все як на уроках, навіть закортіло трішки прикинутись людиною, що я й зробила. Якщо користуватися крилами, то максимум, що ти можеш побачити: дахи будинків, маківки дерев, гілки вулиць та невеличкі шевелюри перехожих. Добре для швидкого пересування, але не зовсім зручно для пошуку об'єктів для практичного заняття.

З часом відчайдушні пошуки зосередили на моєму шляху цуценя з переламаними лапками. Миттєво спалахнула думка про те, що не зможу викинути із пам'яті малечу. Пошуки скінчились й довго не думаючи здійняла паличку спогадів та використала силу для зцілення песика.

Цуценя одразу почало весело стрибати та підбігло до хлопчика, що до цього часу безтурботно сидів на лавочці біля під'їзду. Він взяв собача на руки, пригорнув до себе й здивовано провів рукою по раніше переламаним лапам.

— Як так? — прошепотів хлопчик й вигукнув: — Лапки зовсім цілі!

Я задоволено підійшла до хлопчика й промовила:

— Це я його зцілила! — Моїм радощам не було меж, адже я все ж таки молодчина. Однак, хлопчик на мене навіть не глянув.

— Дякую тобі, ти справжня цілителька! — натомість вигукнув він. — А як ти так вмієш?

— Я справжня фея. До речі, мене звуть Сяйво.

Хлопчик протягнув руку для рукостискання, але зовсім вбік і тільки згодом випрямив ту на рівні мого носа.

— Мне звуть Максим.

Я здивовано поглянула на хлопчика і мало не зомліла.

— Ти мене не бачиш?

— Ні, але я добре чую, — він посміхнувся і продовжував тримати руку.

Я потиснула долоню Максиму й заплакала.

— Що сталося? — розгублено запитав хлопчик. — Я тебе образив?

Проте я не змогла вимовити ані слова.

— Не плач, все буде добре. Ти чого?

Я поглянула на паличку для спогадів і згадала, що у кожного є одне особливе завдання. На всі сто людських відсотків я була впевнена, що Сатурн шукає якусь дуже добру справу, щоб отримати найвищу оцінку від Знахідки.

Я уявила друга, стиснула камінчик і той миттєво з'явися переді мною із занесеною за потилицею паличкою для спогадів.

— Так не чесно! — обурився він. — Ти втрутилась в моє практичне заняття! Дівчинка проколола собі пальця і поряд немає кому допомогти!

— Я все зроблю для неї й без цілительських сил! Будь ласка, використай свої сили для того, щоб цей хлопчик зміг бачити.

— То сама й зроби, — ображено сказав Сатурн, — я не буду йти на поступки.

— Зроби це для хлопчика, будь ласка, — я пошепки сказала: — Сатурн, ти ж найкращий, я витратила вже свою силу і не помітила, що цей хлопчик нічогісінько не бачить.

Сатурн здивовано подивився на мене й сказав:

— Якщо для тебе це так важливо, то я це зроблю, — Сатурн здійнявся в повітря, його кільця гучно й несамовито загуркотіли. Він пильно глянув на хлопчика і використав свою силу.

Максим кілька разів заплющив і розплющив очі, подивився на песика й обійняв улюбленця ще дужче, а той задоволено облизав обличчя хлопчика.

Я тільки тепер зрозуміла, що Сатурн не записав практичне заняття для демонстрації на екрані Знахідки.

— Ти забув про паличку для спогадів! — злякано вигукнула я.

— Це все пусте, — відповів Сатурн.

— Але ти ж не матимеш кращої оцінки! Ти взагалі не матимеш оцінки.

— Для мене краща оцінка, це коли ти не плачеш.

Мої очі певно стали великими і я міцно обійняла друга.

— Дякую тобі, ти й справді найкращий!

Сатурн задоволено посміхнувся.

— А тепер ходімо рятувати пальчик дівчинки.

Ми разом уявили дівчинку й в цю ж мить опинилися біля малечі, що вже й не плакала. Колючку дістала сама і гралася ляльками в пісочниці.

— Мені цікаво, — величний фей уважно і серйозно подивився на мене, — а на що ти витратила свої сили?

Я ніяково посміхнулась, і зламала паличку для спогадів.

— Я не пам'ятаю.

Сатурн засміявся і ми разом повернулись до школи див та цілительства.