Мікаело – невгамовний мандрівник

Враз зачалась хитавиця,

я лечу із капцем вліво,

потім вправо, згодом в стінку –

це вже мандри неспокійні.

Голова немов макітра,

ще й нудота неймовірна.

І не тіль мене уклало –

моряки також страждають.

Ух, нарешті черевичок

біля скрині придавило.

Позіхнув, уклався спати –

шторм тим часом бивсь в нестямі.

От матросам не позаздриш –

не посидиш ручки склавши.

Мабуть від учинків бистрих

і залежить доля інших.

А від мене що залежить?

Думаю здоров'я – чесне.

Похвалю себе: безцінний

від насіння до коріння.