Рибалки
На березі моря сиділо двоє рибалок. Кожен з них бажав спіймати рибину своєї мрії. Назвемо одного рибалку Петро, а іншого Павло. І Петро і Павло знали до деталей як має виглядати рибина їхньої мрії. В кожного вона була своя.
Петро уявляв що ця рибина має мати червоний колір, зовнішньо схожа на маленького кашалота і розмір мати ну приблизно 40-50 сантиметрів, і він вірив що ця рибина існує і він неодмінно її впіймає.
Павло уявляв собі рибину схожу на ската тільки дзеркальною лускою, і невеличкого такого як камбалу, ну може трошки більше, і щоб хвіст як в золотої рибки.
І сиділи вони довго на тому березі моря, день, два, три, місяць, рік, два …п’ять. Ловилось всяке окрім рибини мрії.
З часом Павло перестав вірити, що може спіймати рибину своєї мрії, він спіймав крутезну акулу, і зі словами: Краще я вже все одно нічого не спіймаю, здався і пішов додому.
А Петро продовжив сидіти і ловити далі.
Йшов час, летіли роки і Павло почав розуміти, що його геть не радує акула, і життя його якесь порожнє і що поруч і жінка не та, і що робота не дає задоволення лише відчуття втоми, так ніби він обмінює години з життя на гроші.
Інколи він поривався все кинути, і піти знов ловити рибу своєї мрії, але розумів що він зробив свій вибір, і йому вже не потрапити на те узбережжя в своєму житті, йому ставало гірко і він намагався те все заглушити горілкою.
Я не знаю чи спіймав Петро свою рибину, але поки він сидить на узбережжі, поки шукає очима її плавець, поки вірить в нього є шанс. Можливо він весь час так і буде в пошуку до самої смерті. Не знайде свою жінку, не збудує будинок, не народить дітей, не піде на роботу, але поки він не зробив вибір він має шанс.
В цій притчі не існує правильного вибору, можна прожити все життя так і не спіймавши свою мрію, а можна погодитись на компроміс і жити з цим вибором.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!