Медальйон із лебедями

Юрій Цирман, Віталій Шорц та Анна Горкіна сиділи у неї в квартирі та мовчали. П'ять хвилин тому Юрій, розповівши черговий анекдот, згадав випадок із Максимом і, не замислюючись про наслідки, швидко увімкнув це відео на телефоні. Через пару хвилин усвідомлення того, що тепер Максим залишиться жити лише в їхніх серцях та Мережі, гіркою хвилею захлеснуло спочатку Анну, потім її друзів.

Ось і тепер вони сиділи, дивлячись на одну точку. Телефон Цирмана лежав поряд на столі. Раптом екран блимнув і пролунав звук повідомлення. За мить пролунали такі ж звуки з боку телефонів Анни та Віталія. Молоді люди переглянулись і здивовано потягнулися за гаджетами.

Юрко перший дістався свого телефону, але довго не міг відірвати погляд від екрану. Коли Горкіна та Шорц подивилися на свої гаджети, вони теж впали у ступор. Це просто неможливо. Так, можна було сказати, що Максим зробив це заздалегідь, але Літо ніколи не робив таких речей.

Макс занадто ретельно ставився до своєї творчості і заливав ролики тільки під особистим контролем. У день, коли вони повинні були вийти.

На екранах гаджетів молодих людей красувався напис-нагадування:

«MiLe – НАШЕ ЖИТТЯ ЛИШЕ ПРОЕКЦІЯ?»

Дата біля ролика стояла сьогоднішня, 15 червня 2021 року.

Пішла нарізка кадрів, які використовував Літо у своїх роликах, потім весь екран перетворився на логотип каналу – «MiLe». На екрані з'явилося Максимове обличчя.

«Здрастуйте, друзі, з Вами МіЛя і сьогодні ми вирушимо всередину нашої свідомості! Скільки потрібно часу, щоб зрозуміти, чи реальне наше життя, чи ні? Що потрібно зробити, щоб досягти потрібних знань?

Сьогодні я хотів би поставити вам одне запитання. Що, якщо наше життя – проекція? Ось, власне, життя усієї планети, кожної людини. Навіть кожного живого організму планети, як і сама планета? Що, якщо це лише проекція, запущена на чиємусь комп'ютері?

Суть цієї думки в тому, що ми часто замислюємося, адже це вже було в моєму житті! Той чи інший момент, відчуття, запах, звук, та все що завгодно! Ці моменти прийнято називати «ефект дежа вю», коли ми відчуваємо або бачимо щось, що здається нам дуже знайомим, але ми стикаємося з цією ситуацією вперше.

Що, якщо я вам скажу, що це не перша наша зустріч? Що, якщо наш мозок, чим би він не був насправді, раніше вже був у цій ситуації? Але інформація була стерта для повторення експерименту. Для того, щоб усвідомити, чи поведе випробуваний, тобто ми з вами, себе так само при повторному зануренні в ту саму ситуацію?

Згадаймо фізику. Експеримент із подвійною щілиною. Якщо коротко, то ось. Суть цього експерименту в тому, що електрон, фотони та протони, не маючи спрямованого на себе спостереження, поводилися інакше, ніж за наявності спостереження за своїми персонами.

Це опосередковано підтверджує те, що ми, людство, існуємо лише в одній площині, а саме – всередині якоїсь програми, будучи віртуальною проекцією нас як виду. Але потужності навіть такого процесора, на якому запущено це проектування людства, не вистачає для одночасного промальовування всіх елементів одразу.

Тому, я хочу запитати у вас – чи ви готові зробити крок убік, згорнути з програмного шляху? Чи готові ви йти своїм шляхом?».

Юрій, Віталій та Анна дивилися ролик «MiLe», наче загіпнотизовані. Здавалося, друзі навіть перестали дихати від ролика Макса «з того світу». І ця уважність до подій, що відбуваються на екрані, зіграла з ними злий жарт.

Ззаду, там, де було широке вікно, через яке проникало сонячне світло в кімнату, пройшла бриж. Мікросекунда, але бриж розбила всю частину кімнати – вікно, стіни навколо нього, частину підлоги та стелі – на невеликі квадрати, які озирнулися навколо себе. Один оберт і частка миті – і більше ніщо не видавало у стіні, вікні та сонячному світлі нереальність того, що відбувається.