І (ПередСлово)
Походи давніх руських князів на Половців, Литву, Фіннів мають виразнісінькі ознаки експедицій по здобич, по золото, срібло, коштовну одіж, зброю, худобу, а головне — по живий товар, по людей, що їх можна було обернути на рабів. (Володимир Перетц)
Цей край був колись небом,
Чистим і зоряним небом.
Тут хліби духмяніли росою
І материними руками.
Цей край любили лелеки
Більше, аніж якийсь інший,
Бо у ньому мешкали люди,
Котрі обладунків не мали.
Цей народ був святий від початку,
Не струміли у їхніх аортах
Соки злоби та кривди людської.
Та було це у ті часи,
Коли Бог ще відвідував землю,
Коли сім’ї були, як отари,
Повноплідні, трималися купи.
Та розплодились вівці, згорділи,
Розділились на клани, на стани,
Свого воїна зрадили тяжко,
Запросивши варягів до столу.
І північні вітри увірвались,
Спричинили затемнення сонця…
Принесли із собою чужинці
Зброю й розбрат…
І зробилися вівці вовками,
І війною поперли на інших,
Вигризали щелепами стіни,
Залишаючи трупи шулікам.
Пантеон в Борисфені втопивши,
На Христа понадіялись. Марно!
Бо сумирним був галілеянин
І війну не земну він провадив.
І зміцніли вовки, розплодились,
Почали гуртуватися в зграї,
Хижо зиркаючи на столицю,
Оголивши пазурі й ікла
У готовності стрибнути.
Звірі
Відтоді поселились у душах,
І витоптують землю прадавню,
Залишаючи сморід у небі
Прогресивного братовбивства,
Рафінованого владолюбства.
Вовча злоба не згинула в безвість —
Проростала рясним безкордонням,
Розкришила цей край на кавалки
І чужинцям віддала задарма.
Бо це сльози вернулись невинні
За усі беззаконня криваві
Їхнім дітям на вісім століть.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!