* * *
- Пс, гей, гачку!
- Ну що таке?
- Ми цей, сумуємо.
- Тобто? Ви ж наручники!
- То й що? Ми теж люди! Ну, всенсі істоти. А тут ані корешів-порушників, ані практиканток…
- Та що я можу? Я - ключ.
- Є одна ідейка… Чуєш, гачку!
- Мене звати Ключ!
- Котися сюди, за ґрати!
- Навіщо?
- Ну ти й гачок! Хтось побачить, що ти не на місці, підійде, наші брати-ґрати його хап, і ми потім на нього - клац-клац!
- … Лише 1 раз.
- Зуб даю.
(Заходить чоловік)
- Прибиральник Петрович, ідеально! Ключику!
(Ключ падає за ґрати)
- Га? Що за шум?
(Бачить ключі)
- Хороший Петрович, хороший, йди до нас…
(Ґрати зачинилися)
- Всім стояти, Ваші слова можуть бути використані проти Вас!
- Що за чортівня?! Люди, рятуйте!
- Ха-ха-ха! Ха-Ха. Ха… Щось не смішно.
- Шкода його навіть. Он як кричить.
- А як б‘ється! Ми на таке не підписувалися!
- Добре, добре. Цей. Звільняйте його.
(Ґрати відкрилися)
- Га?
- Ви чого не спадаєте?!
- А нас цей, заклинило.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!