ХРАНИТЕЛІ: кінець деспотії

Талін лежав на підлозі у своєму гаражі, із його одягу здіймався легкий дим від горіння тіла.

- Ти можеш закінчити це будь коли, але лише на моїх умовах!

Крикнув Тім

- Чому ти його не зупиниш? Мене він не слухає! Зупини його!

Кричала Ева до Девіда який їв яблуко яке приніс із собою

- Знаєш мадам, Тім мусить знати і до речі я не маю бажання сьогодні бути травмованим.

Холодно відповів хранитель швидкості

Із пальців Тіма знову вирвалися блискавка яка влучила у ноги відчима.

- Добре! Твоя взяла... я розповім тобі! Все, що знаю.

Тім припинив катувати старого

- Чому?

Запитав він

- Бо ви не його... Ви ключ до чогось більшого і як тільки він знайшов вас то був одержимий тим, що міг отримати.

- Що він міг отримати?

- Доступ до вашої генетичної пам’яті, він хотів знати про ваші минулі життя... попередні хранителі чимось володіли цікавим чого він знайти не в змозі без вас.

- Проте він же покинув нас, він змінив пріоритети, я хочу знати чому!

- Бо він знайшов і без вас, попередні хранителі померли аби Талос не отримав скриню.

- Що за скриня?

- Це скриня із трьома духами які за гроші ладні зробити будь що, проте гроші не єдина плата за їх послуги.

Девід підійшов ближче

- Навіщо йому була скриня Авра?

Поцікавився він

- А цього вже я не знаю... він мало чим ділився.

- Що означали слова, « ...ТОМУ, ЩО ВИ НЕ ЙОГО...»?

Запитала Ева

- Він убив ваших опікунів, ваших батьків і всиновив вас, він просто шукав скриньку...

- Ти дофіга знаєш як на ворога, чому така обізнаність?

Поцікавився Девід

Талін засміявся й в плюнув кров із рота відповів

- Війна хлопче несправжня, він хотів відволікти народ від внутрішнього розколу, тому і почав.

- Померло чимало з обох боків! Яка ще домовленість?!

- Гадаєш, я не знаю скільки?! Із ого народу залишилися лише я та Ольга і щей вас няньчити потрібно було, то скажи, хто більше поклав на жертовник? Хто більше...

Не встиг Талін договорити як із Тіма вирвалася блискавка яка вбила старого, він озпластався по підлозі і продовжував лежати на ній із відкритими очима.

- Що ти накоїв?

Запитала Ева

- Угандошив його.

Відповів тремтячим голосом він

- Нам потрібно назад, зможеш відчинити портал на Харану?

Запитав Тім

- Одну хвилину...

Відповів Девід

На дворі сутеніло. Над містом навис густий туман який не давав зорям освітити дороги, лише вуличні ліхтарі давали якесь світло. По місту промчав потік вітру, щось рухалося із окраїни до центру, до палацу верховного хранителя. У палаці була приємна атмосфера, на першому поверсі був накритий стіл за яким сидів Талос і очікував на дітей, аж раптом у палаці зникло світло, перед ним з’явився Тім.

- Як тобі вечір? Може щось не подобається?

Поцікавився син

- Та ось вас очікував, можемо тепер у двох посидіти, зачекати на інших.

Відповів Талос

- Та мені не потрібні усі, знаєш... а я лише нещодавно збагнув, чому ти взяв Емі на курси сили, просто ти не хотів аби пам’ять діда дала про себе знати.

- То він зараз тут?

- А що? Хочеш запитати у батька пораду?

- Ні, лише, що він боягуз хотів передати.

Позаду Тіма відчинилися двері і у залу забігли: Емі та Джоні.

- Тепер то ми всі тут, що ж... гадаю їсти ми не будемо...

Сказав Талос і встав на ноги

У залу зайшов не кваплячись Стюард

- Як поживаємо?

- Навіть блудного сина привели... Чого тобі Стюарде? Мет мені непотрібен, можеш не турбуватися із цього приводу.

- Та я якось не тому прийшов, розумієш ми тут захотіли справедливості...

- Талін соловейком заспівав, ми знаємо правду.

Сказала Емі

- Чому ти віддав нас у руки своїх ворогів, лише не збагну я повністю.

Додав Джон

- Бо він мудак і це його і погубило, я починаю пригадувати нашу останню розмову.

Відповів Тім

- Тоді ти маєш пам’ятати, чому я пішов на таку жертву, інші не мусять дізнатися про дітей а Джанос мав намір віддати їх їм... я мусив діяти...

Почав виправдовуватися Талос

- Взагалі то все через скриню бажань, ти хотів жити... дізнайся у цьому нічого дивного не має, ти просто хочеш жити ще...

Крикнув дід через Тіма

- На відміну від вас, я прийняв із честю своє майбутнє і навіть знаючи про скору поразку я зробив усе аби Терези були задоволені мною!

Голосно заявив Талос

- Те, що ти голосно це вимовив, лише доводить мою думку.

Сказала Емі

- Ти себе так заспокоюєш.

Додав Джон

- Отже не здаєшся?

Перепитав Стюард

- Це все було передбачено за довго до вашої появи...

Талос змахнув рукою у бік і: стіл, стільчики та їжа полетіла в бік зали, немовби її здув сильний вітер.

- Хто перший, пані та панове?

Запитав Талос

По тілу Тіма побігла блискавка, із його пальців блискавка била у підлогу, Джон запалився а Емі сформувала два водних торнадо у себе на долонях.

- Щоб ти знав, я б’юся бо ти мене вбив! Мені байдуже на онука!

Крикнув Тім й розрядив високовольтний розряд у Талоса. У кімнаті різко зросла температура у момент розряду блискавки, видиме світло осліпило присутніх на короткий час, проте потім вони знову змогли бачити, перед Талосом з’явився напівпрозорий бар’єр у який і влучила блискавка не нашкодивши верховному.

- І це все?

Глузливо запитав він

- Далеко не все.

Відповів Тім

Джоні спрямував на верховного за блискавкою стовп вогню який зумів сформувати а Стюард пішов у рукопашний бій, скорочуючи між ними дистанцію поки Талос був зайнятий Джо а Емі зробила водну стіну у залі де вони мали бенкетувати аби ніхто її не зміг покинути, Тім побіг також у наступ зрідка запускаючи блискавки по «сину». Талос відбивався від усіх, точніше від Стюарда так як ні: вогонь чи струм йому школи не завдавали, тому лише Стю заважав, портативне силове поле добре себе поводило у бою, навіть ідеально, іноді Талос використовував його аби збільшити свою силу удару, чим вносив дисбаланс у їх поєдинок, через хвилину «заруби» Тім не витримав і простягнув долоню до Талоса витягаючи енергію з портативного силового поля яким захищався татусь, тепер їх шанси на перемогу піднялися ще вище.

Гіпноз верховного не діяв по простій причині, його опоненти активно використовували свої основні сили, тому його гіпноз не давав сто відсоткової переваги не давав, Талос відважно відбивався від синів проте його повалити на спину й продовжили лупцювати поки він не припинив пручатися.

- Ух, аж спорів.

Зізнався Тім

У залу зайшов Влад який побачив перед собою бар’єр який звела Емі й миттєво все зрозумів, він спробував пробитися через нього проте зазнав невдачі і власниця бар’єра його помітила, тоді Владику нічого не залишалося як кинутися навтьоки аби захистити бодай себе від бунтуючих дітей.

Джоні штурхнув Стюарда й запитав

- І що далі? Ми перемогли, проте що далі?

- Що що, нічого, тепер ми проведемо чесні перевибори на планеті і паралельно оповідаємо народу нашому про злочини нашого верховного.

Відповів Стю й почав надягати кайданки на руки колись верховного хранителя, Емі зняла захист із кімнати й пішла до братів та Талоса.

- Що буде, як народ неохоче прийме зміни?

Запитала вона

- Вже пізно, ми його відлучили від праці.

Відповів Стю й підняв на ноги в’язня

У залу забіг Девід

- Ми зібрали народ, вони не знають правда яке саме буде оголошені проте радо його почують.

Сповістив Девід

- Що ж, до діла...

Сказав Стю й повів до балкону в’язня який неохоче пересував ногами

Першим виступив Стюард

- Народ Харани! Наш верховний хотів би зізнатися у скоєному злочині проти нашого народу... давайте послухаємо його слова.

Сказав Стюард й жестом покликав Талоса

Талос підійшов до центру балкона й гучно казав

- Шановні мої, все у чому мене звинувачують ці особи, це наклеп а доказом цього мої побої, мене силували до дачі показань...

Погляд верховного ковзнув по присутнім і на мить зупинився на комусь у натовпі, арештант зблід і ноги його підкосилися, верховний упав би проте рука Стюарда втримала його, він додав

- Я готовий до несення відповідальності за скоєні мною злочини, докази моїм злодіянням ви знайдете у моєму кабінеті, це все.

Закінчив він свою коротку сповідь й попрямував у середину кімнати.

Народ неоднозначно висловився після промови верховного хранителя, були персони яким відкрито пофіг на їх керівництво так як у якійсь мірі Талос був номінальним верховним.

- Та й такі пироги, малята.

Промовив Джон

- Дід Панас не так говорив.

Нагадала йому сестра

- Ану закрийте «піддавала»!

Скомандував Тім який повернувся з вулиці чимось незадоволений

- То що там на зовні?

Поцікавився Стю

- Вони вимагають аби ми відпустили Талоса й припинили цю виставу.

Сказав Тім

- Вищі погрожують відколом, вони підпишуть акт про автономію.

Додав Девід

- Їх же бляха п’ятеро лише, яка нахрен автономія?

Не розумів Стю

- Вочевидь вони також мали якусь вигоду із війни і можна із чого ще.

Оприлюднив думки Тім

- Це неправильно, тут всі неправильні.

Сказала Емі

- Бо це не ваш світ.

Сказав Девід

- До речі, якого хрена ти тоді нам допомагав?

Запитав Тім

- І чим же вони нам допомогли? Ми самі здолали Талоса в Девід у цей час народ скликав.

Поправив Джоні їх

- Тепер я бачу, що нас намахали і досить жорстоко.

Додала Емі

- Правда Девід, нафіга тобі воно було?

Запитав Стюард

Будучи оточеним у цій гарантії Девід почав відповідати

- У мене свої рахунки із верховним.

- Які?

Запитав Тім

- Він ненавидить мене, тому, що я штучний, каже ніби я нінащо не спроможний.

- Тому ти і вирішив йому підсолити...

Додав Стю

- Моя ненависть до нього ґрунтується на багатьох факторах, це лише один із тисячі.

- А нам, що із цього? Ми змістили татуся і тепер народ кричить аби ми повернули його... це щось за межами мого розуміння.

У залу зайшли Ева із ввімкненим екраном планшета та Елеонор із якимось записником

- Як Талос і казав, докази його лиходійству були в його кабінеті, мені досить цікаво чому він їх зберігав на тобі а не у якомусь тихому, Богом забутому місці.

Сказала Елеонор

- А хранительська досить зрозуміла, через шість тисяч років я стала добре володіти нею.

Констатувала Ева

- Тобто шість тисяч?

Не зрозумів Тім

- Сюрприз... тепер я старша...

Додала вона

- Мені довелося провести коротенький урок твоїй дівчині по наші мові аби вона допомогла мені знайти докази.

Відповіла хранителька часу

- Ну нішрена собі

Бурхливо відреагував Тім

- Годі, потім обговорите свої збочині вподобання! То, що там було?

Запитав Стюард

- Зізнання.

Відповіла Елонор

Ева підняла планшет й зачитала

“Я Талос, верховний хранитель, пишу із власної волі своє зізнання у незліченних звірствах та злочинах як проти мого народу так і проти народів нашої галактики, я розпочав велику гіпер просторову війну задля власного збагачення та задля збільшення впливу по галактиці, усе, що ви прочитаєте і готовий підтвердити на суді.„

Закінчила читати дівчина

- Тобто він був готовий до складання уповноважень за довго до нашого бунту, це ж як взагалі?

Запитав Джон

- Не схоже на Талоса

Запідозрив Стю

- А я про, що! Хто буде писати зізнавальну записку при житті?

Підтримала його Елеонор

Тім грюкнув ногами об підлогу спускаючи їх із столу й пішов на вихід

- Ти куди?

Окликнула його Ева

- Запитаю його особисто!

Відповів Тім й мовчки покинув кімнату

- Ми так і будемо ігнорувати той факт, що Тім вбив людину?

Запитала дівчина

- Талін не людина...

Почав Стюард

- Я поговорю із ним.

Відповіла Емі

- Дякую за розуміння.

- Ну що ти, він мій брат, тому потрібно допомагати.

Відповіла вона й пішла слідом за Тімом

Талос

У простору кімнату до нашого в’язня зайшов Тім. Талос сидів навпроти дверей і мовчки дивився на них.

- Когось очікуєш?

- Не тебе це точно.

- Чому так? Чому все так скінчилося? Історія мала потенціал...

- Ти не зрозумієш мене.

- Нас лише двоє тут, можеш спробувати...

Тім став спиною до в’язня й став вдивлятися у стіни кімнати

- Але ж у вас є одна особливість, одне єдине що ви передаєте одне одному окрім знань про силу... Оце єдине і робить нас схожими, Тіме...

- Ти про, що?

- Наша фобія смерті, усі хранителі струму боялися її і постійно намагалися передавати одне одному і часточку себе аби жити у якійсь мірі вічно.

- То ти померти боїшся?

- Я не люблю того, хто приходить коли ти занадто довго не вмираєш.

- Ти про, що? Досить говорити загадками! Я прийшов задавати запитання а не вислуховувати тебе! Ти мусиш відповідати мені!

Тім злісно рушив до в’язня проте наштовхнувся на невидимий бар’єр який їх розділяв

- Тепер ти знаєш трішки більше...

Відповів сміючись Талос

- Сука!

Тім грюкнув кулаком по бар’єру й пішов на вихід

- Проте я міг би тобі дещо запропонувати, аби ти збагатив свої знання у нашій міфології та історії.

Тім зупинився перед відчиненими дверима й відповів

- А я натомість... що я тобі?

- Прийдеш на мій похорон.

Тім закрив двері й повернувся до Талоса обличчям

- Що там? Що ти пропонуєш?

- Це корабель давно зниклої цивілізації, я просив аби Талін розповідав періодично тобі про нього...

- Просто я колись його вже шукав...

- Так, проте пошуки не увінчалися успіхом, принаймні ти так сказав.

- А ти вже хотів дізнатися напевне...

- Підло, проте дієво, знаю.

- Ти в курсі, що Талін мертвий?

- Оу, мобуть якась недуга...

Тім показав привіт

- Я ця недуга, тож давай менше непотрібного тексту а більше фактів. Начистоту, то нахіба мені те корито? Воно давнє і дуже неефективне буде у нинішніх реаліях бою.

- Ти просто нічого не пригадав.

Тім злісно відчинив двері й пішов геть, на заміну йому зайшла Емі

- Привіт моя Емі.

- Нерада тебе бачити за таких умов.

- То чому прийшла?

- Потрібні відповіді а вони у тебе.

- Що саме? Можливо я знаю, запитуй, не соромся.

- Навіщо ти нас зібрав? Ми навіть не твої діти, якби не твоє бажання показати нам планету... ти б і далі панував над Хранителями.

- Справа в тім, що у мене не було іншого вибору, мені скажімо віщували ці дні, як тільки я вас сюди приведу то моєму правлінню лічені дні.

- То навіщо це все? Кому ти ліпше зробив?

- Є сутності які керують нашим існуванням, якщо Все Батько зник і його ніхто не бачив, то вони присутні і іноді бувають посеред нас.

- Не розумію, хіба не ми пишемо історію?

- Нажаль... Нам відведена у цьому світі лише роль гравця, ми не створюємо нічого нового, ми живемо за заздалегідь продуманим сценарієм.

- Не може бути... Я не вірю тобі.

- Тоді поясни вашу причину повстання? Навіть ви її не розумієте до кінця, це лише підтверджує мою теорію.

- Ми повстали, бо...

- Бо? Тімомо бодай мій тато керував к вами? Стюард також гадки немає, ви просто пішаки, ми пішаки...

Емі не витримала таких розповідей і покинула Талоса на самоті, той ще чогось кричав їй у спину та вона не реагувала на його слова.

Через хвилини дві після доньки до ув’язненого зайшов, ще один відвідувач

- Вітаю, ви готові до нових пригод?

Запитав прибулий

- Я знав, що ти повернешся за мною.

- Вони нескоро з’ясують, що вас не має.

- Тоді рушаємо!

Дівчина зустріла брата у коридорі який задумливо розглядав стіну

- Не картай себе, то був не ти, то був наш дідо.

Заспокоювала вона Тіма

- Діду байдуже було на Таліна, вбив його я, я так зажадав...

Він обернувся до сестри

- Не замикайся, Ева хоче тобі допомогти, поговори із нею, я бачу, що тобі важко самому.

- Гаразд, я спробую, до речі дякую за увагу.

- Ти ж мені братець.

Вони у двох вирушили до імпровізованої нарадної де усі сиділи і щось бурно обговорювали

- Чому шумно?

Запитала Емі

- Вищі проголосили автономію і закликали усіх покинути Харану.

Відповів Стю

- А Девід та Елеонор де?

Поцікавився Тім

- А вони і є вищі!

Крикнув злий Джон

- Кажу вам, нас навмисне тут зібрали аби ми це розгрібали! Із мене досить, клав я на усіх із найвищої висотки!

Він встав і пішов не звертаючи уваги на жести Стюарда

Люстерко припинило показувати віддзеркалення оточуючих і у рамці з’явився який чоловік якого нащастя було видно лише по бюст, вигляд його наступний: якась багряна накидка де має бути футболка, на голові красувався череп невідомої землянам істоти череп якої слугував мабуть і прикрасою і тим що утримувало волосся “хвостиком„

- Ану бля скажіть мені півні, то де там Талос?

Запитав він із повним ротом їжі

- Він під арештом.

Відповів Стю

- Те, що він підарешта я знав і без тебе, то правда, що Вищі нині незалежні?

- Так, проте їх автономія протримається недовго, як тільки но з’являтися перші проблеми, вони повернуться назад до нас.

- Які бля “НАС„ до “ВАС„ ми до речі також, ну тойво... ну незалежні із теперго, Талоса нема, тому готуйтеся до здачі вашого міста, тепер Череп буде диктувати свої правила.

Дзеркало знову стало звичайним

- Прокляття!

Крикнув Стю й вдарив кулаком по столі, що той поламався

- Тепер у нас нова місія, не вмерти у цьому усьому.

- Твоя, не наша.

Відповів Тім

- І ви покидаєте мене?

- Я залишаюся і ти Тім залишайся, це наш світ і ми мусимо його врятувати аби дізнатися правду.

Сказала Емі

- Я буду там де ти, тож обирай сам.

Відповіла Ева

- Ось і славно, тоді будемо ми тут.