#розвагинаніч

в келиху одна піна марниці сирени виють над головами п’янкість звукових ілюзій шумовина звукових ряхтінь ми сіли на риф поклику стада верстаємо книжки і милі зі знаменом хліба несемо урну для анонімного голосування за улюблену волочимося племенами з букцинами біля ротів оспалі до дійсного радо вітаємо собі ціну значущість має тільки лютий багрець розлучники сміховина яріє прах предків вогнем роз’їдає зухвалість і знавісніння чужинців і стид природного як плювок в обличчя не дивіться що той коротун змарнілий наливає облуду у жбан клубок виклику в його грудях іржавому кодлу гладких божків мідна їхня броня гнеться будь-яке вістря його проштрикне ми несемо свої жалі сновидні у чашах із тонкої порцеляни сіємо розмарин голяка бо віримо у штукарський рух карбуємо п’ятаки роздаємо напівзотлілим хистким сутностям вплітаємо в коси шнурки щоб від осмути не сміли повіситися від переситу нудьгою сяйвина безплотним прошаком торкає смичком скляні струни духмянь саваном огортає чудує між котами змагання вони блеяти тільки навчились у кімнатах з-під полотняних ковдр виглядають пір’їни наш пал примушує розламувати шоколад і запихати у мушлі пажерний грим не сховають найцупкіші фіранки маєстат лише приманка повня для нас твердь ліжка наші відхлань хмурне смеркання обручами стискає скроні ми у вигнанні навіть діадема цариці провал ґрунт це її безпліддя звільна викочуємо бочки повні словесного блювотиння на плесо з наших будинків злетіла вся черепиця стіни дивляться вибитими вікнами як черепи порожніми очницями вимерхлі лампи над порогами навала тростини на наші озера як поєднати метал і відлунок дзвону як розчесати пасма в трясовині вимочені як зачинити опіум стогону у флаконі сестро твоє питво іронія рогом росте на чолі нечулість лазурні рум’яна як фатум ти схожа на мумію брязкіт рвання розноситься у просторіні смолоскипами мерехтить темрява німіють вежі перлисті різьба вітражів пишнотою притягує очі сплеск відтінків пазурами впивається в тіло кришталеве шиття на витканій химерності одкровення агонія крижаних циферблатів і в клепсидрі замість води віск наші зусилля знайти сховок звичай маримо в’язничними скляницями висихаємо від отруйливих заборон амальгама глибіні голосів тече зрікаємось діткнуті вичерпаними догматами емблему списа витискаємо на палітурках наших біблій в міжчассі заготовляємо гербарії думок осамотіло луна лине услід як завдання острова для ритуалів зерна зойку розсипаються вказуючи двозначний напрямок ми стеблини розчахнуті на тонкому муарі землі душі згортки і зшитки опалені тріумфом ми нас наші браслети на тихій вологій