Розділ 2
Хлопці стояли на дорозі. Влад випалював вже другу цигарку, а Ваня намагався зловити зв'язок.
- Ти ж покинув курити? Аліна буде не в захваті, якщо дізнається, що ти знову палиш, - розмахуючи руками, мовив він.
- Якщо ти нікому нічого не скажеш, не дізнається, - фиркнув він. - І взагалі, зараз дуже не приємна ситуація. Маю повне право.
Вже годину чоловіки намагались виїхати з цього місця. Автівка перший раз у житті підвела Ваню. Це дуже злило його, бо все, що було у цій глуші це ліс та траса, де й трактор не проїде. Хіба, що раз у сто років!! Він досі не розумів, чому його дружина обрала саме Київське море для святкування свого випускного. Винна у всьому цьому Аліна, а страждає він...
- Не один ти знервований через це все. Але я хоча б намагаюсь нас звідси витягти.
- Все, що ти робиш, це колупаєшся в телефоні. Зараз все вирішимо і без нього, - Влад викинув цигарку та попрямував в сторону дороги.
- Що, плануєш заманювати машини своєю фігурою? Чи голосом, як русалки? - засміявся Ваня. - Я тебе засмучу, тут навіть лось не пробіжить.
- Досить сміятись!! Зараз все буде. На мою красу завжди злітаються найкращі дівчата.-І, як по зову серця, під'їхала досить велика автівка. Скло було затоноване, тому Влад не бачив, хто там.
- Ось бачиш, зараз вилізе звідти якась краля та довезе до наших дівчаток, - посміхнувся він.
Але скло відхилилось і звідти на них дивився... Хлопець. Ваня повалився зі сміху.
- Тааак, чудова краля. Ну, а що. Теж гарний. Ти обережно, Аліна ревнувати буде.
- Що у вас тут сталось? - запитав чоловік, що сидів за кермом. Поряд із ним сидів ще один хлопець.
- Нам потрібна допомога - ніяк не можемо виїхати звідси, а з'язку немає.- Пояснив Влад.
- Подивимось..- водій та його пазажир вийшли з автівки і потиснули руки.- Я Тімка, це Сашко, зараз спробуємо у вас щось вирішити.
З машини виринула ще одна дівчина. Мила та дуже мініатюрна. Вона уважно розглядала Ваню.
- А що сталось? - запитала вона.
- Хлопці попросили про допомогу. Зараз владнаємо. Почекай поки в машині. Це, до речі, Надя, - пояснив Тімка.
- Дуже приємно. Я тоді поки напишу Ірі, що ми запізнимось.
Хлопці разом підійшли до зламаної машини Вані і, відкривши капот, декілька хвилин там копирсались.
- Тут не розберемось,- мовив Тімка.- Давайте ми машину дотягнемо на місце, і там будемо вирішувати причину. Ви куди прямуєте?
Коли Влад пояснив їх напрямок поїздки, хлопці здивовано переглянулись:
- Знайома адреса...- подумав Саша,- адже саме там має вести зйомки Юля..
***
Дівчата і Макс сиділи в залі за одним із столиків.
- Отже...- серйозно мовила Юля, обводячи поглядом своїх знайомих, особливо Аліну, яка досі сиділа віддалено від інших і підозріло позирала на Іру з Максом, - закохана парочко, пояснюйте, що ви таке тут робили. Ну, гаразд Ірина, а ти, Макс, як у таке міг вляпатись?
- В сенсі?! Вони, що, не вперше таке творили?- Шокованим голосом вскрикнула Аліна, як Каріна сиділа, ледве тримаючись, аби не зареготати. Так, бідна Алінка добряче перелякалась і не довіряла цим втергачам, навіть скоса поглядала на Юлю.
- А, що я? Не допитуй нас, як якихось старшокласників, це Іринка винна.
- Відколи це ми своїх здаємо, а? - Дівчина штурхнула під бік хлопця і, врешті, зиркнувши на серйозну Юлю, пояснила, - я ж мала право забрати звідси свої речі... Загалом, це ще один мій дім. Це будинок мого тата, який він здає в оренду. Я певний час тут перебувала, доки батьки не повідомили, що повинні поселятись нові клієнти. Я у поспіху виїхала звідси, забувши дещо. Коли ми з Максом зустрілись, то вирішили повернутись і швидко все забрати, але помітили, що в дім вже заходили дівчата, тож вирішили тихенько пробратись і непомітно все прибрати.
- Це була не моя ідея! - Буркнув Макс, відчувши на собі вбивчий погляд Юлі.
- Ми просто не хотіли вам завдавати клопоту своїм приходом, та коли залазили, я спіткнулась і Макс впав разом зі мною. Ну а далі нас помітила ти. - Дівчина кивнула на Аліну.
- Вибач, ми не думали, що ти так перелякаєшся, та ми і не знали, що саме тут ти, Юля, будеш працювати. - Макс похилив голову.
Каріша не витримала. Регіт розлився по усій залі:
- Я пробачаю. Як таке можна не пробачити?! - Її сміх не припиняв відлунюватись. Аліна також сказала, що пробачає, хоч нагородила пару лиш короткою усмішкою. Юля, побачивши, що їх клієнтки не обурені, сама усміхнулась.
- Добре, що все так кумедно закінчилось... - і мовила тихіше, - ох, ви потім від мене отримаєте!
Іра і Макс понурим поглядом кивнули.
- А де усі? Чому ще нікого нема? - Запитала Юля в Іри.
- Мені Надя писала, що вони затримаються, бо в них якась поломка.
- А це, що, не уся ваша банда?- Запитала Каріна в Юлі.
- Ні, ось-ось повинен приїхати мій хлопець з друзями, він має мені допомогти з обладнанням. А ось друзі повинні були просто відпочивати з вами! - Гаркнула вона на Іру з Максом.
- А, можна поцікавитись, що у вас надумується?- Запитала Іра.
- Випускна вечірка. Ми повинні все прикрасити і організувати до початку свята. - Розповіла Алінка.
- Випускний?! Клас, ото гулянка буде! Ой, та тут таке можна влаштувати! Дозволите, ми вам допоможемо? - Іра набралась неочікуваної енергії. - Я ж тут кожен закуток знаю, і смак у мене є! - Каріна розгублено кивнула. - Чим більше рук, тим швидше робота зробиться, еге ж?
Іра побігла до пакунків з речами, і Каріна за нею. Аліна була в шоці. Проблалася в дім, ледь не до смерті налякала її та ще й влаштувалась порядок до їх свята наводити! Макс безневинно звів плечима, ніби вже звик до своєї другої половинки, та приєднався допомагати дівчатам.
- Їй взагалі можна довіряти?- Спантеличено запитала вона в Юлі, що стояла і дивилась за тим дійством.
- Спочатку у всіх така реакція на Ірині вибрики. Далі якось звикаєш до її характеру.
- Які хороші в тебе друзі... - Дорікнула Аліна і вирішила змиритись з тим, що дні в неї будуть насиченими, і це ще вона не познайомилась з іншими друзями їх фотографа.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!