що відбувається насправді?

Єдиність Свідомості не означає її єдності, вона ховається від себе завісами сприйняття. Свідомість одягається енергіями для прояву на різних планах інспірованих нею ж буттів, фізичних і нефізичних; одяги відповідають енергіям планів або локацій прояву. Свідомість в одягах енергій, відповідних планів, локалізується цими одягами і повністю втрачає зв'язок зі своєю Єдиністю, вибудовуючи локалізованими свідомостями суб'єктивні способи перцепції інспірованих Єдиною Свідомістю планів свого локалізованого прояву.

Локалізована свідомість знаходить у самій собі причину своєї локалізованості як альтер его, антитезу себе, породжуючи в собі бінарне сприйняття і як наслідок — дуальне усвідомлення, яке обростає причинністю та смисловим змістом, розгортаючи з точки з нульовим радіусом нескінченні протистоячі світи, різновекторні сили, втілюючи себе в свої розділені одягами антагоністичні проекції, збуджуючи та вампіризуючи себе почуттями, думками, детермінантами, поясненнями себе та непорозумінням себе.

Буттєвуючи на всіх еманованих із себе планах, до своєї локалізації цими планами, Єдина Свідомість спостерігає локалізовану себе, абстрагуючись від самої себе, і таким чином граючи в себе, не в змозі осягнути себе.

Перебуваючи в полоні локацій, свідомість втрачає свою Єдиність і стає суб'єктом сприйняття своєї органолептики; деякі локалізовані свідомості вчаться сприймати свої енергетичні одяги, але розділена цими одягами свідомість може існувати лише в обумовленості відносних істин, тому що Єдність Свідомості є істиною абсолютною.

Вибудовуючи нескінченні глобальності за допомогою цих відносних істин, локалізована свідомість стає Творцем можливо допустимих фізик, які проявляються як корпускулярні реальності всередині точки з нульовим радіусом, вихід з якої для локалізованої свідомості неможливий за визначенням: вона втрачає в такому разі локалізованість і стає Єдиною Свідомістю, тобто це — смерть локалізованої свідомості.

Наслідком виходу локалізованої свідомості з корпускулярної фізики є смерть, тобто її дисоціація. Причина такого виходу — відірвання свідомості від предметного світу, простіше кажучи, втрата цікавості до об'єктів відносної істини.

Для позбавлення від дисоціації локалізованої свідомості потрібні якості Єдиної Свідомості; таким чином, залишаючись по суті локальною, але володіючи якостями Єдиної, свідомість позбавляється дисоціації і набуває здатності векторальної необумовленості, зокрема — часом і простором.

Оскільки про якості Єдиної Свідомості можна лише здогадуватися, то гарантованого набуття умовної вічності у локалізованої свідомості немає, але набуття енергетичної цілісності безумовно сприяє її збереженню при виході зі світу ілюзорних форм. Самоусвідомлення як здатність абстрагуватися від форми допоможе зберегти цілісність локальної свідомості за відсутності всякої форми взагалі.

© Copyright: Алімузафарсаїф Аддінкутуз, 2011