Обставини індульгування або Амок

Обставини індульгування, або амок-написано онлайн, присвячується Абракадабру

Під шум та тріск середньохвильового діапазону, десь у районі 666 кілогерц, Невідомий номер РАЗ намагався зняти мокрий черевик. Тріщала безумовно кишенькова рація, закамуфльована спецслужбою під популярний, але дорогий майже імпортний приймач «СПІДОЛА», який, попри обтічні форми, дуже годився для несподіваних ударів по голові. Думки невідомого номер РАЗ витали у відповідному йому місці, тому що згаданий іменем був цілком імовірно шпигун, а ось чий він був шпигун, нам усім ще належить дуже навіть розібратися. На ворожій давно вже всім без винятку Землі розвивав темпоральні мотивації 2037 рік, чудеса технічного прогресу давно просто валялися під ногами в невимірних кількостях. Тому невідомому номер РАЗ навіть не обов'язково було сушити мокрі чоботи: він простяг механоїдну руку в сторону іржавих чахлих після Другого Чорнобиля кущів, розгрібаючи купу імпортного секонд-хенду, витяг собі підходящі за сезоном мешти англійської фірми ЛЛОЙД, і неквапом взув втомлені після нічного марш-кидка елегантні ноги.

— Та. Однак де це нині запленталася невідомий номел ДВА? — подумав по-чукотськи шпигун, приховуючи свої думки та походження від можливих підслуховуючих чіпів, розкиданих там і сяк по непередбачуваному лісі. Відповіддю була загадкова тиша, а оскільки проникнення було екстремально незапаланованим, то невідомий почав уже сумніватися, чи на потрібну темпоральну мотивацію він потрапив? Хоча планета, судячи із запахів відходів важкої та напівважкої індустрії, була все ж таки та. Кущі гнулися під вагою окисів та закисів і отруйно-зелена земля, яку він спочатку інтуїтивно прийняв за весняну траву, виявилася при проведенні експрес-аналізу звичайним тригалоперидольним фосфорним ефіром чотирьохоксидиметилтриптіаміну, простіше кажучи, купоросом псилоцибінової кислоти. Зберігаючи професійний спокій, невідомий номер РАЗ посунув елегантною туфлею «СПІДОЛУ» і, не розтискаючи стиснутих для конспірації зубів, промовив у бік заходу:

— Я номел РАЗ, номер РАЗ, раз-два, як чутно, прийоммм.

— Приймаю тебе п'ять-дев'ять-п'ять, п'ятірка-дев'ятка-п'ятірка, Сизі Борсуки, все окейно, прийом...

Невідомий номер РАЗ уперше після коагуляції замислився. Він інтуїтивно почухав під каскою коротку стрижку і чомусь сплюнув під ноги, намагаючись приховати від можливих ворожих чіпів своє подивування цією ситуацією.

— Хто цє моя говоліла, — він знову перейшов на конспіративну мову, — моя не розуміла, заблукалася моя, однак., — невідомий номер РАЗ намагався адекватно оцінити ситуацію, намацуючи в кишенях нейтронно-плектонні гранати та непомітним рухом вмикаючи міні-колайдер.

— Пролонгатори недооцінили ситуацію, — подумав невідомий номер РАЗ, налаштовуючи «СПІДОЛУ» на місцеву радіостанцію. Десь у річці сплеснула риба, метнулася тінь одинокої нічної птиці в післязахідному, але ще оксамитово-багряному небі, а шпигун уже все зрозумів, і навряд чи хтось із корифеїв спецназу зміг би дорікнути йому в неправильності подальших коригуючих дій. У кущах характерно застогнало розбещеним сексом, на обертонах порочно хруснули старі гілки, і на арену сприйняття невідомого номер РАЗ випливла недбало вдягнена прісноводна Русалка. Затуманені екстатично очі з синявою професійного недосипання мудро по-жіночому оглянули невідомого номер РАЗ від пояса і нижче та задоволено зайнялися оглядом черевиків.

— Це Ллойд, дорогенька, — виплюнув крізь зуби шпигун, розставляючи ноги ширше для ретельнішого огляду та цілком можливого мінету. Невідомий із задоволенням бічним зором відзначив, що через праве плече візаві вниз обдертою хмизом стволиною напружено звисає акуратний АК китайського виробництва з прикладом з полірованого вороненого бамбука.

— Не цурається ексклюзиву, — промайнула думка, і, наштовхнувшись сприйняттям на серверний ВАЙ ФАЙ, у відповідь на запит миттєво відреагував:

— Невідомий номер ДВА, невідомий номер РАЗ доповідаю, що до вашого прибуття невідомого номер ТРИ мною не виявлено.

— У лісовій обстановці непросто дотримуватися субординації, але агент номер РАЗ злегка грассуюючи, з деяким задоволенням клацнув підборами.

— Ооотставіть, миленький, — перейшла на низькочастотний шепіт русалка, від якого в діафрагмі шпигуна прокинулася глистяна інвазія, різко затошнило, і він подумав про дефекацію...

— Стає в стрій, обстановку доповідати під час руху, вклЮчити Псі-генератор і привести себе в передамоковий стан. Виконуватьтьтьтьтьтььь, — відповів ліс, консонуючи з шепітом невідомого номер ДВА, і шпигуни рушили на захід, орієнтуючись на реакцію еманацій ворожого егрегору. Викрикнула прокинута сенситивна пташка, а за спиною тих, що йшли вдаль шпигунів, піднімалося яскраво-червоне сонце. Обширна територія, звана вульгарно «ліс», простягалася наскільки міг охопити погляд у недосліджені західні нетрі. Шпигуни крокували слід у слід і професійно ментально мовчали, відклавши дискусії в довгий ящик, яким цілком могло закінчитися екстремальне завдання. На невеликій галявині, заставленій штабелями ящиків з порожніми незданими пляшками, іменованими «ТАРА» — так принаймні було написано кирилицею на кривостоячому ліхтарному стовпі в стилі рококо, — невідомі побачили спочатку візуально, а потім і на екранах радарів щось надзвичайно напівоголене, інтенсивно нафарбоване, димляче тонкою дамською сигарою і фрикцююче на височенних шпильках в очікуванні наближаючихся потенційних клієнтів.

— Де їх тільки немає! — ментально відреагував невідомий номер РАЗ, — ніби й від дороги далеко, — і одразу отримав приглушений заряд з плектонної психо-пушки в надбрівні дуги, від чого легенько похитнувся назад і м'яко впав під безумно сексапільні ноги невідомого номер ТРИ.

— Ну що, починаємо лямур дэ труа? — м'яко пожартувала невідомий номер ТРИ, і, злегка піддівши підбором упалу каску колеги в сторону похиленої самотньої клуні, вона загасила сигару на лобі повільно приходячого до тями невідомого номер РАЗ. На галявину шмигнула цікава миша, але, наштовхнувшись свідомістю на групове псі-поле шпигунів, тваринка смикнулася і впала в очікуванні повної дисоціації на молекулярне середовище. Навіть не озирнувшись на впалу в траву мишу, люта Русалка різко професійно смикнула стовбуром догори, і, орієнтуючись на екран інфра-монітора, акуратно розрізала вже мертву тварину контрольним пострілом у голову. Луною пострілу відгукнулася десь у нетрях зозуля, впав з древнього дуба ранній самотній лист, романтично нашептуючи про осінь і перший сніг, а група невідомих віддалялася суворо за азимутом, методично звіряючись із маяком описаної ще Веллсом машини часу. Далеко на туманному болоті почувся виття здичавілого собаки безумного сера Баскервіля, яка здалеку відчула наближену проблему, але як досвідчений одинокий у цих місцях хижак, вона вирішила не втручатися у фатальність реальності, і, завивши пару разів від голоду та нудотних випарів, полізла під свій корч, влаштовуючись спати. Десь далеко на шосе агресивно проревіла сиреною машина ДАІ, теж кидаючи свою затію та відправляючись на відпочинок, а невтомні шпигуни продовжували шлях, розсовуючи з'їдені купоросом гілки густих у цих нетрях кущів, тримаючи зброю напоготові і не відриваючи бічного погляду від інфра-моніторів. Успіхів вам, товариші!

© Copyright: Алімузафарсаїф Аддінкутуз, 2010

Свідоцтво про публікацію №210021100528

🔹 Примітки:

Лямур дэ труа (L'amour à trois) для збереження абсурдного флеру.

передмочний стан (збережено комічний фізіологічний підтекст сцени).

СПІДОЛА (легендарний приймач).

Плектонні (збережено авторський неологізм).

Збережено навмисні чукотські слова-помилки/суржик (заплелася, моя говорила) як елемент стилізації під "збій" або специфічну мову персонажів.