Подарунок на двох

В пострадянській країні мало які родини мали свої особливі виключно сімейні свята, окрім як молодята, що через роки після знайомства пам'ятали й святкували свої особливі дні. Перша зустріч, перші обійми, перше побачення, перший поцілунок, перша сварка.

Молодята сім'ї Цукренків з Чернігова тільки як пару років закінчили навчатися у виші, де вони познайомились, та почали працювати за спеціальністю на місцевому агрохолдингу, де вони і одружились, він менеджер, а вона інженерка з обслуговування сільськогосподарської техніки. Переїзд у село вони мотивували дешевшою орендною й комунальною платою та близькістю до роботи.

В селі не так багато розваг, як би того хотілось, проте вони любили один одного порадувати, навіть маскуючи привід під постіронію, кожного року, на день менеджера і день інженера вони почали влаштовувати невеликі приємності на такі робочі свята, що як пережиток минулого існували і по сей день, святкуючись за тяглістю поколінь. На третій рік такого святкування в сім'ї жарт перетворився на традицію з рівнем підготовки, наче до Різдва чи Великодня.

За два дні до вже сімейного свята дня інженера Микола Цукренко, чоловік Наталії, змогши вибратись до рідного Чернігова, ходив по занедбаному часом і відсутністю уваги молодших поколінь, як і вже згадані свята, радіоринку. За поржавілими прилавками і під брезентами, а інколи і просто на землі, старші чоловіки в скинутих до підборіддя або залишених висіти на одному вусі медичних масках розпродавали скарби від колись свого улюбленого захоплення, електротехніки. На землі лежало безліч різного того, що вони самі би класифікували як мікросхеми, резистори, транзистори, діоди, дисплеї, конденсатори, індикатори, трансформатори, акумулятори, плати, модулі, датчики, двигуни, і щоб не втомлювати вас деталями, давайте перейдемо до старої побутової і не дуже техніки, вентилятори, телевізори, комп'ютери, телефони, хоча все одно вся ця і інша техніка була не більше ніж коробки з деталями для ентузіастів цієї справи, і, чесно кажучи, сміттям для сімей цих же ентузіастів.

Наталя, дочка такого ж любителя електротехніки, як і ці дядьки на ринку, проте він першу половину її дитинства вдало, а другу половину вже невдало, оберігав Наталю від її тепер улюбленого інструменту, приладу, яким в умілих руках можна якщо не все, то майже все, механізму, від якого завжди воняє згорілим пластиком та таким, що залишає по собі обгорілості на різних ділянках шкіри й меблях — паяльника. Ним вона вже вправно орудувала, починаючи зі школи, коли припікала відламані лялькам руки до інших іграшок, випалювала узори та нецензурні слова на столах, дошках і деревах, простіше кажучи, робила те, що робив би будь-який підліток з паяльником. Батько ж її, що як стереотипний батько, звичайно хотів собі сина, може він і не знайшов його в своїй дочці, але це спільне захоплення точно зблизило їх обох і дозволило йому передати свої цінні знання та навички спраглій до цієї справи голові. Відтак дівчина росла разом зі своїми інженерними амбіціями, і з кожним роком її жага збирати все більш і більш цікаві та складні механізми також збільшувалась, обмежуючись лише тими фінансами, які їй вдається отримати собі на підробітку, та необхідними годинами для сну, якими можна повсякчас знехтувати. Вона виросла в прекрасну молоду дівчину, а Микола її ніяк інакше і не сприймав.

Чого варта ще та історія, коли після років спільної прихильності один до одного, співпрожитого часу, зрозумівши, до чого все йде, і будучи не проти, а тільки за, Наталя просила лише одне, на заручини подарувати їй як найбільший прояв кохання не золоте кільце, а новомодний тоді 3D-принтер. З того часу філамент, тобто пластик для друку, став постійною витратною статтею в сімейному бюджеті, а в їхньому будинку багато чого було зроблено із пластику, всілякі тримачі, насадки, кріплення, підставки, полички, горщики, іграшки, свічники, головоломки, фігурки популярних персонажів, деякі прості інструменти та інші десятки та сотні предметів, які можна надрукувати із пластику, що ви можете побачити в своєму телефоні, якщо захопитесь, як і Наталя, цією темою.

Сьогодні ж, як я вже і казав, Микола хотів обрати подарунок, а складно щось обрати в подарунок дівчині, яка може своїми руками створити майже що завгодно, окрім як щось небанальне, але все-таки треба було притримуватись теми свята. І ось, прогулюючись ринковими рядами, він шукав щось цікаве, що припаде до його ока і точно їй сподобається, що може або їй стане помічним в хобі, а може й частиною якогось проєкту, а може і просто цікавим викликом для його дружини.

Так, проходячи повз одного із прилавків, Микола примітив невимушено замаскованого під довколишніх радіолюбителів чолов'ягу, що, звичайно, не носив накладні вуса, як, можливо, ви могли подумати, але був вдягнений в стару випалену сонцем та вивітрену вітром коричневу дублянку з коміром із овечої шерсті. На відміну від інших, його викладений на тканину асортимент здавався не залишками із старої розібраної техніки, а неторкнутими іржею й часом деталями, з яскравими проводками, виблискуючими на сонці металевими частинками, захованими в яскраві картонні коробочки різними датчиками та інструментами, особливо дев'ять різних паяльників, вкладених сходинками. А хоча у Наталі і було кілька паяльників, новий і кращий їй може й сподобається.

Отже, щось відмінне від навколишніх пропозицій привернуло увагу Миколи, і він зупинився біля прилавку, щоб розгледіти й, можливо, знайти бажаний подарунок. Ще в продажу був стильний на вигляд і багатий на функції мультиметр, що міг вимірювати і струм, і напругу, і опір, і частоту, і навіть форму сигналу, а окрім цього ємність батареї і, звичайно, температуру, коштував він під сто доларів, що в принципі багато для подарунку на таке свято, але для коханої людини — не забагато. На противагу йому третій варіант представляв собою аналізатор, яким можна бачити всі відомі випромінювачі, а це вайфай, блютуз, GPS та інші технологічні чудеса побутового вжитку. Проте, напевно, такою штукою можна буде погратись п'ять хвилин, але нащо він взагалі комусь треба буде, окрім цього, та й був він дорожчий, аж майже двісті доларів. Та й у коханої вже був старий мультиметр, звичайно менш крутий, ніж той, що лежав перед ним. А у того дядька трьома дядьками раніше продавався непоганий екран, що після невеликого, на думку менеджера Миколи, ремонту зможе зайняти почесну нішу третього монітора Наталі.

Так Микола хвилин десять вже стояв і дивився на товар, розриваючись між можливими подарунками, вже й чолов'яга в дублянці кидав на нього незацікавлені погляди, бо одразу зрозумів, що Микола мало чого у всьому тому розуміє, тому і не бажав заводити розмову, як в ніші під козирком Микола побачив приклеєний скотчем до металевого листа криші щось, радше нагадуючи вентилятор у формі метелика, ніж щось цікаве, проте навчені очі менеджера невеликого провінційного агрохолдингу впізнали в цій штуці невеличкий тридюймовий квадрокоптер. Про такі він радше читав як відданий працівник своєї сфери на іноземних сайтах, де там мудрі фермери ділилися досвідом, як вони використовували такі дрони, щоб слідкувати за станом рослинності, де як що краще поливається, де забагато кинули добрив, а де замало, де паростки поїли шкідники, а де краще вродило, а де ще не вродило, і як справи на сусідніх полях з усім цим, і ще там якось фігурує термін "спектр зеленості", ті, хто щось знає в цій темі, як Микола, ті зрозуміли. Коштував він десь сто п'ятдесят доларів, що було дешевше, ніж аналізатор за двісті, а як всі знають, придбати щось дешевше — це завжди вигідніше.

Знайшовши бажаний подарунок, Микола усміхнувся і звернувся до чолов'яги, бажаючи, як те любить покоління постарше, поторгуватися, бідкаючись про задорогу ціну на дрон, але внутрішньо прийнявши рішення купити його зараз за будь-якою ціною, бо то був подарунок для коханої дружини.

Хто ж знав, що в 2021 році в Чернігові квадрокоптери були ще як ніколи дешеві.