Передмова
Поки я намагаюся написати щось більш менш велике і не стерти це щось у пориві ненависті до бісової матері, я "регулярно" клепаю текстики- діточок, що ніколи не виростуть через відсутність часу і моєї поваги до них. Вони змучені і ледве стоять на ногах, але вони все ще живуть і сподіваються на порятунок від холоду і прижирства.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.