Рудий лис

Багаття завзято поглинало дерево, тріщало ним, неначе хрумкотіло, подекуди так, що вилітали невеличкі іскорки. Майже червоне полум’я освічувало шість чоловічих обличь. Вони перебували в напівзруйнованому гаражі колишнього АТП, покинута територія створена людьми поступово розвалювалася, ніби сама людська душа покинула її і вона не може без неї жити. Чоловіки були не з простих, вони одягнуті в бойове спорядження, яке було далеко не військовим. Вони давно вже звикли до кольору багаття яке гріло їх шкарубкі руки, дерева зони відчуження і не таким кольором палати вміють. Чоловіки розповідали один одному свої пригоди та обмінювалися досвідом, за пляшкою горілки. Десь здалеку пролунав звіриний вереск, який пронісся по всій зоні, але чоловіки і вухом не повели, вони знали, що це звичайна плоть (свиня, що мутувала під дією радіації) тікає від якогось хижака. Так, ніч, в чорнобильській зоні, тихою ніколи не буде. Легкий шелест трави неподалік, змусив всіх шістьох схопитися за зброю, до них наближалася людина.

- Стій, хто такий?! – Вигукнув сталкер з великою, чорною бородою.

- Та цить ти, Талібе, а то ще контролер з переляку собі ім’я придумає.

- Спокійно хлопці, - видихнув Таліб, - це Дим повернувся з рейду.

Всі сталкери радо привітали свого побратима. Дима поважали, він був не просто сталкером, він був мисливцем, який навіть зі своєї касти виділявся тим, що ходив в Рудий ліс один.

- Дим, ти приніс мені те, що я просив? – поцікавився зовсім молодий хлопець.

- Звісно, - Дим відкрив контейнер на поясі свого екзоскелету, та витяг звідти те від чого всі роти роззявили.

- Ого, золота рибка, - рідкісний артефакт дійсно був чимось схожим на неї, та легко світився кольором темного золота, - навіщо вона тобі Яре?

- Ти б ще спитав навіщо люди їдять, - хмикнув хлопець, - це ж артефакт гравітаційної аномалії, ось покладу його під рюкзак і хабар не так сильно врізатиметься в плечі.

Старий сталкер присів до своїх молодших товаришів, та простягнув свої руки до вогнища. Червоні язики ледь відхилилися від його долонь, ніби побоювалися.

- Солод, коли ж ти мені пропонуєш п'ятдесят антираду (препарат, що виводить радіацію з організму)?

- О, їй Богу, старче, вибач, - сполошився сталкер з великою, рудою бородою та подав стопку з горілкою, - вибач, Дим, ми дуже рідко тебе бачимо.

- От шмаркачі, - крекнув він після того, як залпом висушив рюмку, - хто вам заважає бути такими ж як я?

- Дай но подумати, мабуть твій рудий лис.

Дим раптом розреготався, та так, що мало не покотився від сміху, чоловіки здивовано глянули на нього, щоб сам Дим так реготав, це щось нечуване.

- Чув, нещодавно було досить спекотно, в рудому лісі, - мовив Солод, - локальний викид, кажуть.

- Саме про це я вам і розповім, хлопчики мої. Так от, мені тоді прийшло замовлення на артефакт нічна зірка. А де ж його шукати як не в рудому лісі. Я увійшов в ліс, як за звичаєм, на світанку. Вранішні заморозки хрустіли під моїм взуттям, іній виблискував на вічно рудих листях...

-Ну все, понесло Остапа, - видав Солод, всі хлопці покотилися від сміху.

- Я ж повинен описати картинку, от прискіпливі шмаркачі.

- Все, все хлопці, - мовив Сірий, - дайте старому слово.

- Дякую Сірий, - той поблажливо кивнув, - за старого потім на горіхи отримаєш, - знову вибух сміху. Коли всі заспокоїлися, Дим продовжив.

- Попереджаю, хлопці, далі буде просто, якийсь сюр, навіть я в шоці. Вирішив спочатку піти безпечною стежиною, а потім повернути до аномалії "Дісней". Трішки покидав гайки, самі знаєте скільки там каруселей (гравітаційна аномалія), крок не туди і все, вихор розкрутить та на шматки розірве, тільки сліпі собаки порозтягують. Аж раптом бачу, землянка. Я її раніше не бачив, а звідти, бачу, мляве сяйво, схоже на сяйво нічної зірки. Думаю: "Оце так поталанило". Ось я приготував про всяк випадок зброю, наближаюсь до входу, коли чую, як хтось хропить. Обережно заглядаю всередину, а це виявляється кровосос (гуманоїдний мутант). Стоїть і спить, спить стоячи! Хропить так, що його щупальця на обличчі тремтять, але дивно не це, він в своїй довжелезній руці тримав нічну зірку.

- Та ну, бути такого не може, - схопився Таліб, - звідки цій дурній істоті знати про користь цього артефакту?

- Ніхто не знає як себе поведе зона в тому чи іншому випадку, ось і ми не знаємо навіщо кровососові артефакти знадобилися.

- Так ти ще й нічну зірку дістав?

- Звісно, я ж повернувся з рейду, - він дістав зі свого рюкзаку другий контейнер та показав їм її. Вона променилася помаранчевим світлом, а ближче до центру сяйво ставало темним та навіть чорним. У сталкерів аж очі загорілися.

- Так як ти прибив того кровососа? - Запитав Таліб.

- А навіщо мені його прибивати, він же спав, - з єхидною посмішкою розповідав Дим, - я просто спритно підклав йому в лапу помідор замість артефакту.

- Ой, та годі вже діду, - розчаровано буркнув Таліб, - таке ото вже розповідаєш…

- Та ти ж долгівцями (Долг – загін сталкерів, які мають на меті знищити зону) квасиш раз у тиждень, розпатякаєш все на п’яну голову, а потім вони викосять цілий вид, і до червоної книги потрапити не встигнуть.

- Тю, а нащо нам кровососи, - стрепенувся Сірий, - менше мутантів буде, безпечніше в рейд ходити.

- Та ти що? А ну нагадай старому, хто тебе вберіг від групи бандюків на першому ж рейді на Звалищі? Тебе тоді сама зона вберегла щупальцями кровососа. Так, ми трішки відхилилися від теми. Продовжую, я здобувши нічну зірку раптом чую таку рясну російську лайку та металевий стукіт. Я тихцем прокрадаюся через хащі, і визирнувши з них, бачу, - Дим придушив своє хихикання, - як вояки риють окопи.

Всі сталкери спочатку вирячилися на Дима, а коли той стримуючи сміх крізь сльози, ствердно кивнув, навколо вогнища вибухнув масштабний регіт. Таліб аж за голову взявся, а Сірий лежачи на спині мотав ногами від сміху. Прокашлявшись і витерши сльози від сміху хлопці знову зручно вмостилися навколо вогнища, Солод підкинув в вогонь декілька брусочків і вогонь знову затріщав, викинувши декілька іскор.

- Ну, може на них було якесь спорядження? – Припустив Солод.

- Та ні, були голі й босі, як бомжі!

- Навіть свинцевої ракушки не було? – Дим заперечно кивнув головою.

- Йой, що творять йолопи, та їх там радіація за дві доби зжере.

- А ось тут матінкі радіації втерли носа, - Дим гордовито задер носа, здавалося що він зараз витягнеться як у Пінокіо, - ох бачили б ви його хлопці, то вже не кумедне лисеня, що ви бачили.

- Ти бачив Вогника, - схопився Сірий.

- Еге ж, ці бовдури почали рити окопи та здійняли величезну хмару радіоактивного пилу та ще й на його території. Спочатку я почув як він завив, хлопці, чесно, навіть я ледь не забруднив штанці. Алі ті ж бовдури мало того, що не злякалися так ще й дістали свої псувальники повітря. Тут Вогник і вистрибнув з лісу, який же красень, такий величенький вже, десь як добрий алабай, його руде хутро переливається чистим полум’ям, а хвіст так геть повністю в полум’ї. Він спочатку на них скалився, та загравав своїми червоними оченятами, мовляв: «Попереджаю востаннє». Та схоже що в одного від страху здали нерви і він вистрелив, а де один там і всі. Випустили вони всі кулі що були та жодна не долетіла, навколо нього було так гаряче, що кулі випаровувалися на підлоті до нього. Тут він і пішов в розніс. Так швидко рухався, - старий сталкер почав швидко вичеркувати вказівним пальцем в повітрі в хаотичному порядку, - прямо ось так, від кацапа до кацапа. Ті навіть викрикувати не встигали, згорали як сірники. Хоча деякі унікуми надумали чинити опір, залізли в танк. Пролунав постріл з гармати, і тут Вогник як гарикне по звірячому, що снаряд зрекошетив від гарячої хвилі та влучив в їхню польову кухню.

- Ха, залишив голодними, - хихикнув Сірий.

- А далі мій вогник вирішив стати кухарем, почав навколо танку круги нарізати. Від пекельної температури гусениці танку почали плавитися, ох як там почали кричати кацапи, Вогник з них зробив собі гриль. Після цього вони почали з жахом тікати.

- Він тебе бачив, - запитав Солод.

- Не знаю, мій запах точно вловив, рудий лис чує запахи за кілометри. Скажімо так на мене він не зреагував.

- Хоч би лапку подав, - хихикнув Солод.

- Лапку? - Дим розуміючи кивнув головою, - було б дуже щемливо. В тім мене цілком влаштовує, що він виріс і не зачіпає брата-сталкера, - Дим підняв кружку з горілочкою, - за Вогника. Всі інші сталкери підтримали його.