Розділ 18

Напарники повільно шкандибали вулицями Бартанцу, такого ж сірого як і Грац. Ноги гули від втоми та відмовлялися згинатися, марафон висмоктує з них усі сили. Що сталося з напів потворами вони дізналися в місті через кілька годин, поки цей час Морана і Ааруш вбивали, переводячи подих та гріючи дупами ще холодні лавки. Істоти що встигли прорватися були ліквідовані відділом боротьби з біженцями. Морана ледь втримала істеричний регіт, коли почула це. А коли нарешті вдихнула то сказала:

– Сьогодні хоч що ти скажеш, але ночуватимемо в готелі якомусь.

– А що так?

– Пора вже митися це по-перше, а по-друге сьогодні відпочивати треба буде обом, тож зачинимо двері, вікна та всі щілини і спатимемо хоч до обіду. Я манала йти далі без душу і сну…

– Цілком розумію… – звів брови до купи хлопець.

Разом вони звернули у вуличку, з якої вийшли до звичних для сучасного міста проспектів з готелями. Посередині проспекту було пусто як і заведено для сучасності, коли міста стали компактними та автомобілі стали непотрібними та важкими що у виробництві, що в обслуговуванні. Напарники заскочили у перший ліпший готель та підійшли до стійки реєстрації що нагадувала більше барну стійку. За нею сиділа панянка десь років 27, з пожовклим від фарби волоссям та милими веснянками на носі та лобі.

– Вітаю, – з удаваним ентузіазмом вимовила дівчина.

– Привіт, – блиснув зубами Ааруш, Морана лише очі на це закочувала.

– Нам потрібен номер з двома ліжками на добу. Аби завтра виїхати, – перейняла ініціативу на себе напарниця.

– Добре, є побажання щодо поверху?

– Найвищий, – швидко ляпнув Ааруш, сильно не думаючи.

– Звісно, є такий. Кімната номер 460, сніданок у подарунок, – панянка простягнула їм ключ та вже щиро усміхнулася, ця усмішка була адресована лише Аарушу.

Морана в знак протесту схопила ключ та направилася до сходів, не обертаючись на напарника, який вирішив ще погомоніти з новою знайомою. Дівчина лише роздратований зітхнула. Піднявшись на “найвищий” поверх готелю, п'ятий, дівчина встромила ключ у двері та прочинила їх. За дверима була крихітна вітальня, що вела до двох дверей, які належали спальні та ванній кімнаті. Номер був не оздоблений нічим, окрім старуватого дивану, великої ванної та двох звичайних ліжок. Вікно зі спальні виходило на проспект, де можна було побачити рівно нічого о такій порі.

Дівчина вийшла до сходів та прислухалася.

Ааруш гомонів з працівницею готельної рецепції, яка на додачу виявилася замісником власника. Раптом хлопця обжаловать морозом і він почув згори крик:

– ААРУШЕ ТЯГНИ СВОЮ БЛЯДСЬКУ СРАКУ СЮДИ!

Це була Морана, яка задоволено шкірилася з висоти п'ятого поверху та лише здалеку бачила як перелякано смикнувся напарник.

В цей час він змінив колір обличчя чотири рази. Цей викрик він чув ледь не кожного дня під час важких тренувань в дні підготовки до мандрів. Після нього зазвичай хлопець отримував прочуханки, а потім займався настільки завзято, що додому ледве приходив у свідомості.

– Перепрошую, пані, – хитнув головою хлопець, ставши мертвотно блідим, та, намагаючись не палитися, що йому страшно до всирачки, швидко пішов до напарниці.

Піднявшись на останній поверх, він побачив картину, як дівчина спирається попереком на перила сходів та знову шкіриться, як скажена лисиця.

– Достатньо позагравав з дівчиною, яку вперше бачиш? – дуже огидним тоном мовила Морана.

– А яка різниця? – обурився Ааруш.

– Ти ставиш під загрозу наші життя і мандри в цілому, шариш?

– Ааргх, – вимучено застогнав у відповідь хлопецт, – та що та білявка могла нам зробити?

Дівчина зиркнула за перила та помітила, як панянка з реєстрації пересунули стілець ближче до сходів.

– Нічого, – Морана закрокувала до номеру, кидаючи гнівні погляди на хлопця. Коли вони опинилися за зачиненими дверима, напарниця продовжила: – Ти не знаєш на кого вона працює, ми не знаємо чи шукає нас Жандармерія, є багато факторів, ігнорування яких може означати нашу смерть.

– Я так само не знав на кого ТИ працюєш, – тихо мовив Ааруш, що Морана ледве почула, що він сказав.

– Мені було вигідно піти з тобою, ідіоте. Я мала можливість злиняти з общини. За твою голову мені ніхто не заплатить, а здохнути через тебе точно не вартує тих старань, яких я доклала.

– То ти тут через це?! – зірвався на крик Ааруш. – А якби хтось добре заплатив за мою голову на тарілочці, ти б вбила мене?!

– До чого тут така гіпотетична і абсолютно кінчена ситуація?..

– Та я бляха думав що ти мені ближче ніж просто напарниця, що ти мій друг, але якби тобі добре додали грошей ти б мене продала… – видихнув хлопець.

– Та йоб… Звідки взагалі такі тупі думки, що я продам комусь твою сраку? Ти тупий ідіот якщо навіть замислюєшся про це.

Останнє речення Морана ледь не виплюнула в обличчя напарника, а потім круто розвернулася та п'ятах та рушила в спальню, де лишила свій рюкзак.

Вона вперше відчувала стільки емоцій одночасно, навіть її кончений батько не був вшанований такою хвилею почуттів. Дівчина імпульсивно рилася в речах, в пошуку чистої білизни, а коли все ж знайшла, що шукала пішла у ванну, ігноруючи напарника, що досі стояв у вітальні та грюкаючи дверима.

Хлопець стояв, розгублено туплячись собі під ноги. А потім вийшов на поверх в пошуках пральні, куди можна закинути смердючий одяг, занурюючись у все нові і нові думки. Він ніколи не бачив на обличчі напарниці такого виразу. Частіше за все її обличчя було, як кам’яна маска але не сьогодні. Цього разу його перекосило у виразі болю, зради та злості, її брови з’єдналися на переніссі та час від часу смикалися, губи скривилися та стислися в одну тонку лінію, а очі метали блискавки.

За 20 хвилин з ванної вийшла Морана, одягнувши готельний халат та свою звичну маску незворушності. Вона теж шукала, де попрати одяг, тож зустріла напарника в кімнаті з пральними машинами, що сидів на старій лаві в одних трусах та вдивлявся в те, як пралка заливає водою його речі. Його екіпірування лежало поряд акуратно складене.

Вона також закинула брудні речі в пральну машину та мовчки сіла перед нею.

– Вибач, – пробурмотів під носа Ааруш.

– Я ніколи не думала про те, аби продати твою голову якомусь м’ясникові, – голосно вставила Морана, не переймаючись, що їх хтось підслухає. – Затям це.

– Добре, – хлопець сумно всміхнувся та перевів погляд зі своїх долонь на довгі ноги Морани, що незвично визирали з-під халата.

Татуювання. Знову ці татуювання, як і на початку їхніх мандрів, привернули увагу юнака. Золота рибка огортала литку, ховаючи хвоста під коліном, чорний не акуратний кіт, вирячився своїми очима просто тобі в душу, на згині коліна жук, що розправляє свої крильця залежно від того зігнута нога чи ні. Це лише три татуювання, а їх десятки. Ааруша пересмикнуло від спогаду, що ці татуювання означали для його напарниці. Його пралка перестала сушити одяг та виплюнула його ледь не на підлогу, хлопець встиг підхопити штани, толстовку та футболку, що навіть після прання не повністю позбавилася від запаху бруду, який вона ввібрала під час першої частини подорожі.

– Я піду спати. Двері не зачинятиму, – сказав він, складаючи свої наручі та поножі на нагрудник.

– Ага.

Дівчина продовжувала сидіти непорушно, поглядаючи, як і Ааруш, то на пралкою, то на свої ноги.

Протягом відчутності Морани сон не йшов до хлопця. Він був втомлений та виснажений, але спати не міг. За 15 хвилин, як він провалявся без сну, рипнули вхідні двері та клацнув замок. Ааруш, про всяк випадок, зробив вигляд ніби спить. Хтось, хлопець сподівався, що це його напарниця, увійшов до кімнати, зачиняючи на замок ще одні двері. Це все ж була Морана, її виразне човгання хлопець чув досить часто протягом їхнього спільного проживання тож не міг ні з ким сплутати. Дівчина пройшла до вікна та зупинилася там, а потім несподівано заспівала майже пошепки:

Забери мене до дому

Нічого не питай

Я пісню заспіваю

Мені підіграй

І більш нікому мене не віддавай

Вірний й невід'ємний

Твій Бахчисарай

далі Ааруш не дослухав, бо неочікувано для себе провалився в сон з думкою звідки його напарниця знає настільки старі пісні…

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.