Розділ 8

– Якого хера ти робиш?! – гаркнув хлопець.

– Ділова розмова між дорослими людьми, – Джон насміхався з Ааруша, від чого кров у його венах почала циркулювати в рази швидше.

Юнак швидким кроком наблизився до свого роботодавця та, добре замахнувшись, вгатив тому прямо межи очі. Чиновник шикнув та не втримавшись на ногах, завалився на власне крісло. Ааруш блискавично вдарив ногою по кріслу, що те відкотилося в куток кабінету. Морана сповзла зі столу та осіла на підлогу, продовжуючи видавати нерозбірливі нікчемні звуки.

Перевівши погляд назад на Джона, хлопець відзначив, що з носа чоловіка скрапує кров. Він впіймав першу краплю пальцем та почав роздивлятися її, ніби дорогоцінний камінь. А потім дзвінко розсміявся. Ааруш навіть трохи позадкував. Зараз цей чоловік скидався більше на божевільного, ніж на чиновника.

– Хворий придурок, – виплюнув хлопець.

Після цього дядько Джо розсміявся ще завзятіше.

– Хлопчику, ти навіть не уявляєш з якої сім’ї твоя “напарниця”. Такі як вона там розхідний матеріал для усіх чоловіків родини, – він знову залився сміхом. – Тобі, певно складно буде порахувати скільки разів твоя подружка була у вжитку.

– Погань блядська…

Хлопець хотів був кинутися знову на цей непотріб у подобі шанованого чоловіка, але його перехопила Морана.

– Не чіпай це, – видихнула вона.

– Але…

– Не. Чіпай. Це.

В її очах не було нічого. Як пуста лялька чи робот. Вона ніяк не реагувала на те що відбулося з нею. Єдине що можливо видавало її емоції, була мова та як вона називала Вельффліна. Як неживий предмет. Ніби жуйка, що прилипла до асфальту. Ааруш розгубився і не знав як діяти далі. Перед ним був огидний нелюд, що ніби як йшов наперекір законам Жандармерії, а на ділі цими ж законами послуговувався. Поруч була його напарниця, що майже наказувала не чіпати свого кривдника.

Все на що вистачило хлопця було:

– Чому..?

Вона мовчала і продовжувала дивитися в очі хлопця. А потім різко розвернулася та попрямувала до виходу. Хлопець побачив, як дівчина стискала кулаки та щелепи, на вилицях проступили обриси м’язів, які не відпускали від себе погляд хлопця аж поки Морана не вийшла з кабінету.

– Хахахахах, не буде вам ніякої охорони, – весело бурчав Джон. – Ця баба лише робить вигляд що слабка та така недоторкана.

Ааруш не зміг цього слухати і вийшов, під акомпонемент божевільного хриплого сміху його роботодавця.

– Ну нахуй таку роботу, – сплюнув він.

Перед виходом стояла Морана. Вона дивилася на небо, яке потроху затягувало хмарами. Хлопець підійшов до неї.

– В цьому місці хоч колись виходить сонце? – говорила сама з собою дівчина.

– Морано, – почав Ааруш.

– Ні. Жодного слова про це. Забудь це так, як я забуваю кожного разу.

– Кожного разу..? – очі її напарника розширилися, а зіниці звузилися ледь не до крапок.

Він жахнувся, бо не знав, кого взяв собі за напарницю: налякану тваринку, дорослу дитину, залякану дівчину, монстра чи божевільну.

Морана мовчала, вона спокійно почала йти. Ніби справді нічого не сталося. Чомусь це хвилювало хлопця, він задумався про минуле його новоспеченої колеги.

– Я бачу, що ти занадто багато думаєш, – прошипіла Морана, повертаючись до Ааруша обличчям, від чого той трошки навіть злякався, такого тону від цієї дівчини він не чув навіть коли вона кричала йому в обличчя всі непристойні та жахливі образи під час тренувань.

– Забудь, – знову повторила вона і розвернулася спиною.

Дівчина співала під носа якусь пісню. Таких пісень в теперішньому часі вже не складали, а звідки вона її знала можна було лише здогадуватися.

Несподівано ніжний та тихий голос напарниці наспівував:

“У рваних дротах немає електрики

мамо, пробач, я не відкрила Америки

не відрізнялась яскравим умом

плутаю реальність, зі сном

містом кружляють вихри тривоги

пекельні пси цілують у ноги

люди тлумачать свої некрологи

я не даю їм писать епілоги

порожні крамниці, суворі обличчя

кожен плекає свої протиріччя

сльози гіркі – це не виправдання

що ти сидиш? виконуй завдання!”

Лілу45 “У рваних дротах”

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.