Їжачок Вушок – порадник
Сема утекла під сливу
й хвостика піджавши сіла.
– Я ж із Даклом просто гралась, –
їжачку ВушкУ казала.
Він завжди втікав, ховався
у щілинки, в свою хатку.
Жвавий, битий, невловимий…
Ой, недобре якось вийшло.
Розгорнув їжак блокнотик,
лапкою почухав носик.
Чмихав, щось шукав, – Послухай,
ось порада тобі влучна.
Друга знебачки зобидив –
вибачся, признай провину.
Ось побачиш, стане легше
і тобі, і Даклу – чесне.
– Де знайду його наразі? –
Сема тявкнула безбарвно.
– Десь зализує уразку…
Він не вийде скоро, правда ж?
– Чом не вийде, зголодніє
й поповзе шукати їжу.
Може навіть і під вечір,
коли спаде денна спека.
Зачекаєм біля хижки,
всі його ходи і звички
знаю, бачив і пронюхав.
Падай поряд – дивись, слухай.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!