Я ніколи не скажу...
"Я ніколи не скажу. Я ніколи не зізнаюся тобі, як багато ти для мене означаєш. Ніколи, чуєш, ти ніколи не зрозумієшся, що ти - це весь світ. Мій світ, тільки мій."
- Като, Като підйом. Запізнишся на репетицію.
- Івакі Кьосуке, ти нелюд, дай хоча сон доглянути.
- Лягати треба вчасно.
"Ти, ти і тільки ти, перевернув все моє життя. Поставив усе з ніг на голову так швидко, що я навіть не встиг зрозуміти, як і коли ти, весняним вітром увірвався в мою душу і міцно влаштувався в моєму серці. Що ти там забув? Я ніколи не бачив у тобі партнера, а вже кохану людину тим більше. Але ти зміг завоювати моє серце. По маленькому шматочку, міліметр за міліметром, ти зміг приборкати його. Але, я не зізнаюся, не скажу те, що так давно знає моє серце".
- Като, твоя кава готова, останній раз повторюю, підйом!
- Ще хвилинку, Івакі… Між іншим, це ти винен, що я не хочу прокидати…
"Господи, ну що ж за нестерпний хлопчисько! Ну звідки у 27 - річному молодому чоловікові, стільки турботи, стільки ніжності та стільки терпіння. Де ти черпаєш його, Като? З якого джерела ти береш силу терпіти моє занудство, мій завжди поганий настрій, мої страхи та мої невдачі. Як ти можеш з усмішкою вислуховувати моє буркотіння і моє повчання день у день, ось уже стільки місяців. Като Йодзі. Моє покарання та моє благословення".
- Като, останній раз попереджаю, якщо ти зараз же не встанеш!
- Та йду я, йду. Вже встаю.
… На маленькій кухні ароматно пахло звареною кавою та булочками з корицею. Івакі стояв біля вікна, читав газету і робив маленькі ковтки з порцелянової чашки, що тримав у руці. Почувши кроки, він підвів голову і посміхнувся.
- Доброго ранку, Като.
- Доброго, - пробурчав Йодзі, що ще не прокинувся, - до скількох ти сьогодні працюєш, Івакі?
- До шостої, - було так смішно спостерігати, як молодик, майже сонний, ковтає гарячу каву з чашки і блаженно заплющує очі.
- Добре, я заїду за тобою до студії, а потім ми зможемо повечеряти та поблукати десь у місті.
- Ну, і до чого такі жертви? - здивувався Іваки.
- Сьогодні рівно півроку, як ми живемо з тобою разом у цій квартирі. Я хочу провести цей вечір із тобою.
Івакі поувзово закотив очі, ніби кажучи, що його подібні перспективи на вечір зовсім не радують, але побачивши Като, що молить поглядом, важко зітхнув, погоджуючись.
- Добре, нехай буде ввечері.
- Дякую, Івакі, - захоплено вигукнув молодий чоловік і зник у ванній, щоб уникнути нової лекції, про його вічні запізнення.
Івакі відставив чашку, поклав газету на стіл.
- Като! Ти знаєш…
Йодзі визернув з причинених дверей ванної кімнати.
- Слухаю тебе…
- Ні, нічого. Збирайся швидше, мені вже час. І чекати я на тебе не буду.
- Вдалого дня, Івакі, - долинуло з-за дверей.
Кьосуке тільки посміхнувся, і взявши піджак зі стільця, вийшов із їхньої маленької квартири.
«Я ніколи не скажу тобі, Като, як сильно я тебе потребую і як шалено тобі кохаю».
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!