Забачена ковбаса та нічні пригоди

Кіт дивиться у віконечко. Ну і хай собі дивиться. Йде дощ. Люди розгорнули парасольки. Хтось впав в калюжу. "Так йому і треба" - подумав котик. І пішов на кухню. Де на сковорідці, як він вирішив, чекала на нього ковбаса. Але так йому здалося, бо посмажена вона була не для нього. Він похнюпився. "Але що робити, виходу немає. Треба ковбаску таки непомітненько цапнути! Ну, хоч шматочок". Обережно поклав лапку на стіл. М'яко підкрався до предмету своєї насолоди. І тихенько почав трапезу. Але несподівано хтось грюпнув дверима позаду нього. "Злодії, - вирішив він. - Прийшли по мою ковбаааску". "Треба їх прогнати" - подумав коцик і, покинувши надкушену ковбаску почалапав в бік шуму. Проте ураз відволікла його мишка, що якраз пробігала повз. Не встиг наш мурмяу розвернути дупцю, як і миша втекла і злодії пішли, бо за дверима все стихло. Але ні. Замок дверей прокрутився і увійшов товстуватий, бадьорий чоловік з сивою бородою. Та ще й нагримав. "Відібрали таки ковбаску. Думав, залишуся голодним". Сьогоднішня пригода стала для нього таким шоком, що враз його зморила. З вулиці в кімнату заходило приємне, літнє повітря. Коли котик підійшов до свого ліжечка, то побачив, що там вже хтось відпочиває! "Ось той злодій. Він пробрався, поки господар відчинив двері". Обережно струснув спальний кошик, пильно дивлячись на невідомого. Оголив зубки, щоб здаватися страшнішим. Адже напали на його дім! Але тут таки повільно з кошику висунулась біла, довгошерста мордочка, в якій котик впізнав свою подругу. Вона висунула мордочку, щоб подивитися, хто це заважає її спокою своєю присутністю. Поки вони виясняли стосунки, то, звісна річ, на їхнє нявчання прийшов господар, а ще, чомусь, навіть незважаючи на дощ, групка котів з околиці. Господар зжалівся над ними, хоч над ним самим ніхто в цей час не зжалівся, та приютив їх наніч в сараї. З подругою котик посварився, але попри це в нього з'явилися нові друзі.