ДЕДАЛ: релікт минулої доби

Моя дорога, молодша сестро

Цей варіант не для тебе

Зачикай поки залию лінійну версію історії

І тоді читай

Дякую за розуміння.

Темрява, пітьма. Навколо нічого й нікого, лиш холод та тиша...

Одразу і не збагнеш, де ти, чи то о дванадцятій годині ночі під діжкою у погребі сидиш, чи просто очі не розплющив. Мертву темряву пронизав спалах світла який ненадовго осяяв мертву темряву, проте із часом і він згас.

Спалах світла визволив із темряви ледь помітний силует, це був мертвий “звір” тисячі тисяч років, колись він вселяв страх у тих хто його бачив, він був символом надії союзників, був карателем для невіруючих, він був свят і могутній для послідовників.

Сказали б мені колись, що “звір” помре, я б не повірив би у цю маячню, одразу б пішов би од мужа цього, який брехнею живе, хоча досить ймовірно, що вдарив його, за слова такі, хто зна...

А “звір плив”.

Здавалось нічого не перешкоджає йому, він “пливе” немов поводі, проте вода не розступається перед могутнім “тілом„ його. А ось він вже поруч, я бачу його, він так близько і водночас далеко, я чую звуки пострілів гармат, шум ракет, молитви померлих... війна, смерті та розруха, не було й дня, колиб “звір” вирушав у гуманітарну місію, усі знали, якщо він покинув порт, десь буде лихо.

“Підпливши” до мене, я помітив на його могутньому “тілі„ шрами, вони були грубі й старі, за довге життя своє, “звір„ бував у чималих війнах, гармати його були великі й знерухомлені, ракетні шахти зачинені а у вікнах не було світла.

Складалося враження, що він правда помер, або спить, очікує миті, коли цивілізації відновляться, коли їх жителі стануть щасливими й байдужими до “звіра„ і тоді він прокинеться і буде нищити їх знову.

А ось я вже всередині, йду темними коридорами, повними пилу, колись по цих коридорах бігли солдати, які готувалися до місій, або просто підтримували своє тіло у тонусі, час йшов, солдати вмирали, не було вже можливості поповнити особовий склад, каюти пустували, а душі померлих блукали кораблем, очікували коли він повернеться до дому, аби востаннє побачити рідних.

Кораблем пробігла іскра, “звір” тисячі тисяч років прокидається? Проте чому? Лампи стали вмикатись, світло є а отже й сила у “звіра„ є, хто наступна жертва?

У центрі кімнати стояло велике кільце, яке видавало дивні звуки, приглядівшись у темряві, я помітив як по зовнішній верхній частині кола бігають незрозумілі символи, через якийсь час кільце зупинилось нерухомо із нього вирвався потік зеленого світла, яка неприродньо поводило себе, немов би вода, проте вона не витікала за межі круглі, хоч воно й було встановлене горизонтально, стовп води повернувся назад у кільце, і “калюжа” стала стабільною, через секунд двадцять із «води» вийшов чоловік а заним ще двадцятеро гібридів людини і змії, а потім вийшла жінка, портал закрився й “звір” знову занурився у темряву, усі присутні відчули прискорення й потім нічого.

- І що це було?

Запитав чоловік

- Не звертай уваги, з’ясуємо після, ліпше скажи, ми на місці?

Запитала напарниця

- Навіть не знаю Ево, гадаю що так, ти лише подивись на це місце, на залу й консолі у ній.

Спереду портала стояли дві консолі які ймовірно відповідали за сам портал, проте це ще треба було з’ясувати. Сама ж кімната мала чималий розмір, приблизно п’ятнадцять метрів у довжину, десять завширшки й ще п’ятнадцять у гору, приблизно на п’ятому метрі висоти починався другий поверх, який мав чудовий оглядовий майданчик аби спостерігати за тим, що відбувається на низу, на майданчик вело двоє спіральних сходів які мали посередині між собою двері, які ймовірно вели у іншу кімнату, консолі були встановлені “спинами„ до дверей.

- Ей, хлопці, знайдіть рухомі двері аби ми йшли звідси.

Скомандувала людина

Гібриди слухняно пішли шукати вихід, розбрелися по залі, а тим часом люди стали вивчати консолі.

- Гей, як що до отих дверей?

Запитала дівчина

Гібриди слухняно пішли перевіряти двері на які вона вказала а тим часом Ева стала розглядати одну із консоль, девайс її товариша засяяла й на екрані щось з’явилося

- Що там Тім?

Запитала вона

- Шшш, я бачив таку мову вже...

Відповів він

- Тобто бачив? Талос?

Ева підійшла до нього й стала поруч із Тімом й стала заглядати через плече

- Точно.

Він дістав планшета із портфеля й став щось шукати у ньому доки не зупинився

- Це мова, вона досить специфічна проте підлягає піл категорію розшифрування.

Пояс Койпера

“МОЛ„

Фрегат Тіма

Темну залу пронизували блискавки які виривалися із стін та підлоги й вдарялися у людину яка стояла у центрі, відчинилися двері, на порозі стояла Ева

- Все, ще шукаєш?

Запитала вона

Блискавки перестали вириватися й на якийсь час відчинені двері до коридору були єдиним джерелом світла у кімнаті, потім з’явилося світло, лампи світили тусклим синім проте згодом стали жовтими.

- Так....

Тім почухав потилицю й відповів

- Ага, не розумію, його енергетичний слід неможливо знайти, таке відчуття

немовби його немає, а коли нарешті ми його знайшли у Земній сонячній системі й прибули сюди, то від нього й слід охолов, немов би він знає коли хтось заним йде.

- Був би на кораблі ще хтось окрім Ячо, я б задумалася над тим, чи немає крота серед нас.

Пожартувала Ева

Тім зупинив свій погляд на дівчині й став вдивлятися їй у очі, немовби намагався прочитати її думки

- Що?

Незрозуміла вона

- Та я просто, по приколу сказала...

Почала виправдовуватися вона

- А взагалі-то, його сила у переконанні, тож ми й самі можемо не підозрювати того, як повідомляємо його.

Він схопив свого планшета й став щось натискати на ньому

- І що ми шукаємо? Після було б логічно видалити повідомлення із журналу і всі згадки про розмову, тож це нічого не дасть, у трансі залишаються наші знання, проте дії не запам’ятовуються.

- Не те

- А що?

- Навіть якщо все видалити, тоді з’являються прогалини у звітах систем, відеокамери та навіть зв’язок. Тім!

Вона схопила його за плечі й глянула у вічі

- Навіть, якщо Талос промив нам мізки, то він точно передбачив цей сценарій, де ми стали перевіряти все на причетність до зради, я знаю як це не бачити те, що у тебе перед очима.

Ева відпустила Тіма й пошепки додала

- Треба те, чого він не зумів би передбачити.

- Чого ти шепочеш?

- Не знаю, можливо у серіалі бачила

- Добре, давай, давай для початку приберемося звідси.

Сказав Тім й пішов на місток

Дорогою він роздумував над словами Еви, так вона мала рацію, перебувавши під гіпнозом Талоса вона не могла пручатися його бажанню, вона випустила його із карцера, хоч і зробила вона це не із своєї волі, проте насторога до неї залишається, а якщо я під дією гіпнозу? І що тоді? Ще й ці провали у пам’яті... але мої часті користування струмом випалили б гіпноз, тому я чистий, залишається вона...

Невідоме місце

- Ця консоля відповідає за відкриття брами, та за відправку чогось накшталт НРК.

Відповів Тім

- А мій пульт за що?

Поцікавилася напарниця

- Хвилинку.

Він підійшов й ввімкнувши консолю став її вивчати

- Здається енергоспоживання брами, а також енергосистеми корабля, чи якоїсь його частини, а також комунікація.

Відповів він

- Супер, я б тобі допомогла якби також розумілась на цій мові...

- Дякую, що нагадала, у мене якраз є АРК пакет цієї програми, зараз тобі перекину її.

Через хвилину переклад йшов уже жваво і кожен із них щось дізнавався нове про корабель, іноді вони переривали роботу одне одного аби обговорити щось нове, а іноді просто працювали мовчки лише час від часу звертаючись одне до одного.

Пройшло кілька хвилин як Тім зупинився і мовчки поклав планшет на великий екран консолі.

- Що?

Запитала супутниця

- Ми пробули тут досить довго, проте дізналися не багато, нам потрібно шукати місток де є уся інформація, де доступ до всього.

- Розумно, проте ми покинути цю каюту не змогли відкрити.

- Можливо нам самим потрібно зайнятися дверима?

- Займись дверима а я пошукаю план цього судна.

- Ось і славно.

Тім пішов до дверей а дівчина залишилася коло консолі. Він підійшов до дверей позаду себе, які були розташовані між сходами, Тім торкнувся одного гібрида й промовив

- Далі я.

Гібрид слухняно відійшов у бік і відкликав жестом собі подібних, Ева стала оглядати двері

- Ячо! Ви бачили кнопку на стіні?

Поцікавилася Ева

- Так пані, вона не працює.

Відповів один із гібридів

І аби підтвердити свої слова натис на неї

Як і було сказано раніше, двері не відімкнулися

- Можливо роз ріжемо?

Запитала вона через плече

- Якщо це правда “ДЕДАЛ„ тоді давай це буде крайньою мірою.

Сказав Тім й також торкнувся кнопки

Механізм у дверях видав механічний звук і двері відчинилися

- І що це було?

- Гадаю, я заживив механізм...

Пожартував хлопець

- Отже двері є а план корабля?

- Так, закінчую завантажувати його на планшет і до-речі, цей корабель до хрена великий

Вона від’єднала планшет від терміналу й повернулася до Тіма

- Крокуємо?

- Наскільки він великий?

- У кілометрах чи світлових роках?

- Тобто світлових роках?

- А ти сам поглянь

Вона дала мапу корабля хлопцеві і той залаявся

- Матір вашу, та це справжній лабіринт...

- А я про, що... Гаразд, ходімо вже

- За вами.

Сказав хранитель і вказав жестом на двері а потім додав

- А ви двоє залишайтеся коло брами, скажете якщо вона активується.

- Так пане.

Група рушила по коридору в незвідане, у повністю новий світ. Корабель був досить старим проте із середини це мало що говорило, лише шар пишу видавав його. У коридорі з’являлося світло, судно прокидався від сну, у деякі стіни були вмонтовані водоочисні споруди які виконували і декоративну роль і необхідну для екіпажу, через прозорі елементи було видно як повітря підіймається із дна аж до верхівки фільтра, фільтри шуміли схоже, що вічно ну або з моменту як вони ступили на борт. Група підійшла до герметичної переборки

- Тут мусить бути ліфт.

Сказала Ева

І ткнула у кнопку коло дверей, проте вони не відреагували.

- Тім! Що за хрінь?

Невдоволено поцікавилася Ева

- Один момент.

Відповів хранитель

Він обійшов панянку й торкнувся кнопки, нащо двері зреагували й відчинилися

- Дивно, я гадав як світло з’явилося в коридорі то двері також відчиняться.

Тім закрив двері а потім знову відкрив їх і кнопка виконала усе що від неї вимагали

- Це якась чортівня, тепер спробуй ти.

Він звернувся до дівчини

Ева торкнулася кнопки і двері зачинилися

- Що за магія поза...

Не встигла вона договорити як вліз Тім

- Ймовірно хранителі були ближчими до творців цього корабля.

Запропонував він

- Або він виключно реагує на тебе.

Запропонувала Ева

- Між іншим, я така ж хранителька як і ти чи Емі з Джоном, тож не заливай мені тут.

- Як сказав Сцюард, ти солдат хранителя води, так як лід це агрегатний стан води, тому ти не можеш бути Хранителем.

- Браво, взяв і все прояснив, ти бодай чув колись про етикет чи манери поведінки?

- Я гадав, тобі подобаються накачені йолопи...

- Ходімо, бройлере

Багатозначно промовила дівчина

Вони зайшли до середини, на стіні загорілася мапа корабля й Ева недовго думаючи ткнула на карті місце де мусив бути місток, якщо вона правильно прочитала мапк, двері замкнулися і ліфт залило біле світло яке швидко зникло й двері одімкнулися.

- Овва, схоже ліфти тут телепортовують вміст а не їздять по усьому кораблі.

Запропонував Тім

- “МОЛ„ був малим, тож нам вистачало ліфта між поверхами.

Відповіла Ева

- Де ми зараз?

- Схоже, що на містку.

Невизначений час назад

«МОЛ» перейшов на гіпершвидкість й покинув сонячну систему Землі. Тім продовжував роздумувати на тему зради, він не міг просто підозрювати свою дівчину не маючи на це доказів, йому були потрібні вагомі цьому докази, що робити із цим він не знав, роздуми перервав гібрид який пробудив від думок

- Пане, ми знову натрапили на слід Талоса.

- А зараз де він?

- Він на орбіті Кайтуса у цій же галактиці.

- Летимо звичним маршрутом.

- Проте пане...

- Доки ми не знайдемо рішення як його наздогнати і не попередити при цьому, тож нехай поки буде на Кайтусі, він населений?

- Ні, таке враження, що Талос віддає перевагу більше не населеним планетам навмисно.

- На ненаселених планетах немає порталу через який ми б прилетіли туди й арештувати його, скажи будь ласка Баале, які у нас є шанси його перехитрити?

- Навіть не знаю.

Тихо відповів гібрид

Тім відкинувся на спинку капітанського крісла й спробував заснути, проте його хтось наполегливо став штурхати, хранитель подумав, що гібрид взагалі безсмертним став, що його так будить, проте перед ним була його дівчина

- Прокидайся соню.

Почала вона активніше його штурхати у бік

- Якого хрена? Ево дай по спати... Щоб там не було, воно зачекає

- Навіть я?!

Він почув голос персонажа якого не було на кораблі

Тім відкрив одне око й глянув у місце звідки почув знайомий голос, перед ним стояв Стюард

- Чому спимо?

Запитав верховний

- День не задався.

- Досі ганяєшся за Талосом?

- Як бачиш, безрезультатно.

Відповів Тім і знову закрив око

- Через півтори години на орбіту Харани прибуде флот Руйнівників, наша розвідка доповідає, що вони зроблять зупинку у Кайовому полі, неподалік від планети Кайтуз

- Що мені до того? Звами Джоні та Емі, хіба «СУДАНОС» не зможе очолити флот ваш?

- Що за «СУДАНОС»?

Не зрозумів Стю

- Джон так свою колимагу назвати хоче...

Відповів Тім не відмикаючи очей

- Зрозуміло, йому доведеться, проте якби ще «МОЛ» був з нами...

- Я ще не відійшов від втрати попереднього корабля.

Нагадав йому хранитель енергії

- Угу, мені подобався більше «ГОЛІАТ»

Додала Ева

- Не починайте, «МОЛ» ви отримали як заміну втраченому.

Почав виконуючий обов’язків верховного хранителя (ВОВХ)

- Той був новим, свіжим і пахучим а отримали ми як відшкодування старого корабля із звалища.

Відповіла Ева

- Не треба було летіти на Череп без прикриття, бодай сказав би, що...

- Коротше, самі там впораєтеся..

Сказав Тім й відімкнувся від виклика Стюарда

- На фіга взагалі йому відповідати?

- Можливо там, щось термінове було...

- Тобто напад на Харану це не терміново...

- Не починай.

Корабельний комп’ютер видав якусь помилку, звуку про неї ехом «прокотився» по містку, Ева пішла до комп’ютера й спробувала розібратися самостійно у помилці про яку сповіщав комп’ютер.

- Що там?

- Прямо по курсу корабель, це корабель Хранителів.

- Який його статус?

- Він просто висить, передає якийсь сигнал...

- Перебудуй маршрут до нього.

- Виконую, Тіме.

Відповіла Ева

Вона перебудувала маршрут й «МОЛ» покинув гіпер а потім знову перейшов на нього

- Ми досягнемо його за хвилин п’ять, як гадаєш, що то?

Поцікавилася дівчина

Наш час

Наша дослідницька групка потрапила на місток цього зорельота. Місток зустрів їх своїм футуристичним виглядом, який був прихований у темряві, майже одразу з’явилося світло яке замінило багряне світло із-за ілюмінатора, на цьому кораблі інтер’єр відрізнявся від містків хранительських суден, тут було крісло капітана по центру зали, також воно було на одному рівні із ще чотирма терміналами які були: два збоку і два ззаду, кімната нагадувала півколо, на іншому рівні попереду капітана були розміщені також п’ять терміналів, один прямо навпроти крісла командира а інші по колу, по боках від середнього. Тім не втримався й сів у капітанське крісло, воно видало дивний звук та синє світіння спинки, й вона від’їхала на декілька сантиметрів назад, таким чином, що він був у досить зручному стані.

- Ну як тобі там?

Запитала Ева

- Клас, заберемо його й повернемося ним до дому.

Відповів Тім

- Класно воно тут...

- Просторо.

Підтримав її хранитель

Тім відкрив широко очі й став, вдивлятися у стелю, ніби вона була розписана якоюсь інформацією, він водив очі немов би по рядках щось читаючи

- Ей! Що відбувається?

- Ти не бачиш?

- Ні, а що мушу бачити?

- На стелі написи, там досить чимало надписів, я можу їх читати і навіть розумію їх.

- Що там написано?

- Там історія корабля...

Він досить швидко відірвав сідниці від крісла й видав

- Нейронний зв’язок.

- Що? Що саме ти маєш на увазі?

- Там, корабель обладнаний нейронним зв’язком із капітаном, варто лише про щось подумати і корабель це виконує, такого навіть у Хранителів не всюди є.

- Тобто ти...

- Так, навіть гадаю якщо ти сядеш туди то все збагнеш сама.

- Ми вже перевірили, що деякі технології на цьому кораблі реагують лише на тебе на початку, а після уже всі можуть їх використовувати.

- Мене теж це цікавило, проте відповіді я не знайшов.

- Мені дверей вистачило, тож дякую...

- Твоє право, проте чому?

- Не валяй дурня, ти бачив, що двері навіть відімкнути без тебе не можу

- Проте ліфт...

- Це радше виключення, ніж досягнення.

- Не перебільшуй, до того ж я вже сидів у ньому і він мусить відреагувати тепер і на тебе.

- Тебе не лякає, чому на тебе він реагує позитивно?

- Лякає, що така раса далека від хранителів а я йому підійшов, проте можливо...

- Можливо ти, я ж просто солдат хранителя води із силою кріо-кінезу, тож давай без мене.

Відповіла вона

Тім підійшов до неї і обійняв за талію

- Я тебе розумію, навіть якщо ти не хранитель то все одно моя споріднена душа, між іншим ти отримаєш статус хранителя після одруження зі мною

- Вмієш ти підлизати...

- А я такий.

Він поцілував її у губи

- Гаразд, розвертаємо цю хрінь до дому.

Скомандувала вона й покинула його обійми

- Слухаюся пані.

- То це таки «ДЕДАЛ» те чого ми шукали?

Він повернувся у крісло і воно знову засяяло

- Так, це він.

Він зосередився й за допомогою думки корабель покинув гіпер-простір і опинився у звичному, десь дуже далеко бо навіть світла зірок не було видно.

- Клас, досить цікаво все виглядає, нарешті я зумів знайти його...

Похвалився досягненням хранитель

Ева обернулася до хлопця й запитально глянула йому в очі, ніби чогось очікувала

- Я мав на увазі, попередніх хранителів енергії, можливо я його і знайшов бо ти була зі мною.

- Типу тому, що інші були самотніми?

- Досить ймовірно, бо про бабцю нічого не відомо.

Тім відкинувся у кріслі й подумав, про їх позицію у космосі і перед ним зявмлася мапа на якій були зображені галактики.

- Де наша? Де Альдебаран?

- А чому саме до Харани летіти? Ми до речі подолали чималий шлях до...

- Щоо? Що там?

Запитала солдат хранителя води

Тім здивовано глянув на дівчину, у його голові крутилося запитання яке він боявся озвучити, вона не могла бачити мапи, проте запитала де вони як тільки вона була відкритою

- Дарма ти не сіла у трон.

Перевів він розмову у інший напрямок

- Трон?

- Так, схоже на трон, тому трон, гаразд я подумав на скільки мільйонів світлових років ми залетіли і корабель не зрозумів, що таке світловий рік і я подумав про пояснення світловому року, визначення і корабель зрозумів мене і перевів данні у світлові роки.

- То скільки? Як далеко ми від Землі?

- Ми на відстані у сорок тисяч світлових років від землі

- Де ми?

Поцікавилася Ева

Тім знову сконцентрувався й за секунду другу відповів

- У корабельній базі є назва нашої галактики, вона ds6-3-6.

- Клас і як довго нам летіти до землі?

- Корабель каже, що подорож займе приблизно місяць.

- Хера собі, тобто ми будемо йти у 480 тисяч разів швидше за світло! Це дуже переоцінено.

- Проте чому ти така категорична?

- Ти не розумієш, що при подорожі у гіперпросторі шанс потрапити під вплив ефекту Допплера ніколи не рівний нулю, а на такій швидкості та відстані, я б сказала, що ми вляпалися.

Відповіла напарниця

- Проте ми йдемо на зустріч небезпеці, ризикнемо?

Корабель знову перейшов на гіпер швидкість й зник на тридцять один день у небутті.

«МОЛ»

«МОЛ» прибув до того загадкового корабля, невідомий був покинутий посеред невагомості, так вже вийшло, що проклавши курс Ева зробила їх вихід у звичний простір з лівого боку та ще й знизу відносно покинутого, тобто у них було вкрай мале оглядове вікно, приблизно у секунд п’ять допоки вони не пролетіли його.

- Моя ти розумниця.

Сказав незадоволено Тім

- Ало, ми у космосі а тут усе відносно.

Апелювала дівчина

Тім розвернув «МОЛ» на повторне коло, на другий раз їм вдалося ліпше розглядіти покинутого, Тім піднявся на ноги й промовив

- Побігли?

- Отак? Ти хворий?

- Мені радіація не нашкодить а ти одягнись і рушаємо, дрони так як нам потрібно не знайдуть інформацію.

- А якщо прутень від радіації відпаде, ти ж знаєш, що буде?

Дівчина покинула його на самоті із роздумами й при виході із каюти додала

- Не ображай їх.

Він похитав головою й пішов також збиратися

Через хвилин п’ять вони обоє були у портативних енергетичних костюмах, так як хранительському тілу не потрібен був кисень чи гравітація, тому вони переймалися лише через радіацію. Вони герметизували шлюз й відчинили його і під тиском повітря яке вирвалося у вакум полетіли у відкритий космос. Тім ввімкнув магніти на своїх кросівках й примагнітився до корпусу покинутого корабля, разом із своєю пасією на руках, він прослідував до найближчої пробоїни у корпусі й зайшов у середину де і поставив на ноги дівчину.

- Дячки.

Сказала вона й обоє рушили у перед по коридорі

Корабель був покинутий вже давно. Хоч і у космосу є така властивість як знецінювати силу часу, проте знаючи символіку хранителів бодай на такому рівні як знали вони, можна було логічно дійти до такого заключення, що кораблю можуть бути тисячі років. Не зважаючи на давнину внутрішньому дизайну він таки мав, щось спільне із кораблями цієї епохи, справа в тім, що так як хранителі живуть досить довго то у них може бути один корабель на протязі всього життя. Вони змогли зорієнтуватися на місцевості й вирушити до командної рубки, хвилини дві й вони були на місці, двері були наглухо запечатані, тож відчинити їх не було змоги, тому Тім і вдався до свого улюбленого а саме: поламати цілісність конструкції, він обережно прицілився плечем й обережно вибив їх, двері не випали, не потрібно було надіятися на це, вони зігнулися і так як складалися із двох частин то тепер утворився прохід, тобто дірка, вони пройшли на місток, їх на стіні зустрів надпис хранительською мовою «ХОДЯЧИЙ» наступально-оборонні сили Талоса.

- Фігасобі

Відреагував на прочитане Тім

- І не говори

Підтримала його Ева

Вона підійшла до бортового комп’ютера й активувала його, на їх подив він активувався.

- Це ж хранителі робили, не дивно взагалі

Провокативно почав Тім

- Годі тобі, це корабель твого викрадача, тут мусять бути якійсь відомості про ті дні.

- Ти гадаєш він настільки йолоп?

Намить Тім замислився а потім додав

- Твоя правда, цей йолоп тримав зізнавальну записку у себе на столі тому всяке можливо.

- Тому і допоможи мені.

Вони вдвох стали працювати над дослідженням бортового журнажа цього зорельота.

- Хіба Талос зараз не на цьому ж класі кораблів розсікає по галактиці?

Запитав Тім

- Стю сказав, що дредноути його слабкість, тому Влад ліквідував сканери та двигуни на тих, що залишалися, тож Талос володар єдиного дієздатного.

- Сканери ти кажеш?

- Так, а що?

Тім не відповів на її запитання а щось став пильно вивчати із моніторів а потім як знайшов відповідь на своє запитання відповів

- Ти знала, що лише дредноути можуть одне одного знаходити?

- Ні, а звідки мені це могло бути відомо?

- А вже відомо.

Він перевів свій пильний погляд на дівчину й додав

- Судячи із того, що я тут знайшов то дредноути використовують гравітаційну систему по пошуку об`єктів у космосі, це єдиний винахід запатентований на якусь Інід Сміт, тобто він відстежує відхилення у натягу нашої тканини.

- Тобто?

- Уяви полотно, це сонячна система, посередині неї ти кладеш м’яч який є уявним сонцем, ти бачиш як під його вагою викривляється матерія?

- Але кораблі досить дрібні для порівняння із гравітацією сонця.

- Так, проте можливо, мало ймовірно проте можливо... так як кораблі також мають масу і взаємодіють із космосом, тому вони також натягують матерію.

- Тобто навіть будучи невидимим об’єктом, сканер будь якого дредноута знайде його.

Закінчила дівчина

- Саме так і Талос постійно з’ясовував, що заним хвіст і змінював свою локацію.

- Як добре, що хранительський мозок може сприймати і засвоювати інформацію на чималій швидкості.

Додала Ева

- Дізнавшись як саме, ми можемо знайти його і наздогнати не виказавши себе.

- Хіба цей клас кораблів може підходити одне до одного на відстань влучання не виказавши себе?

- Це нам і треба з’ясувати.

І почалась важка робота. Не знаю скільки вони часу витратили поки зрозуміли, що «ХОДЯЧИЙ» не полетить більше ніколи, здавалося, що у них нічого не вийде, проте Тім запропонував ризикований план.

- Давай пожертвуємо МОЛом!

- Тобто? Ти стверджуєш чи все таки запитуєш?

Незрозуміла вона

- А ми знаємо, що Талос зараз на орбіті Кайтуса, тому давай я піджену наш корабель у задницю ходячого й кинемо пару силових ліній аби обєднати їх гіпер просторові потужності?

- Гадаєш це можливо?

- Чому ні? У серіалах так і роблять.

- Проте ми не у серіалі...

- Ой, але давай спробуємо?

- Талос все ж побачить, що до нього наближається щось і зникне, змінить локацію, що тоді?

- Давай тоді ми візьмемо і....

У його голові зародився класний план яким він хотів поділитися

- Що ти вже вигадав?

- Ми скористаємося транспортним променем дредноута, ми просто телепортуємося на тисячі світлових років і на місці нас матеріалізує уже комп’ютер Талоса.

- Це досить ризиковано, що як у нього якась заборона?

- Порте це точно не відомо, потрібно ризикнути...

- Що як він відлетить на сантиметр від твоїх координат? Ми назавжди будемо приречені летіти у незвідане?

- У нас тепер такий же сканер як і у нього, все вийде.

Тім пішов пере налаштовувати транспортний промінь на невластиву проте досить схожу задачу, майже як такі які він завжди і виконує. Розібрав панель і заживив її від себе він зіштовхнувся із проблемою, що все ж телепорт таке не робить, тому довелося переписувати його драйвери, хранитель кропітко працював над реалізацією свого плану допоки його дівчина вираховувала найточніші координати судна Талоса. Пройшли години доки він був впевнений на сто відсотків у своїй переробці, він запитав по комунікаторі

- Що там із фінішом?

- Фініш є, завантажую тобі координати Талоса і нехай нам допоможе Бог у задуманому.

Дівчина надіслала інформаційний пакет хранителю й пішла до нього. Як тільки Ева з’явилася то Тім почав

- Давай ти підеш другою, перший я а ти за мною із малою затримкою.

- Наскільки малою?

- Поки не отримаєш звіт про доставку.

- Хочеш аби я...

- Я хочу аби ти мене потім впіймала, аби відремонтувала цей чортоліт і наздогнала а потім і спіймала.

- Ти хочеш від мене чималого.

- Проте здійсненного?

- Лише за умови, що тебе може таки знадобиться виловлювати по космосі.

Відповіла вона

- Отже це так?

- Так, це так.

Тім поцілував її й додав

- Зустрінемося там, пульт керування інтуїтивно простий тож ти мене наздоженеш.

Завершив він і активував транспортний промінь, тім перетворився на транспортаційну енергію й зник у повітрі а дівчина залишилася сама на покинутому кораблі очікуючи поки прийде звіт про його прибуття на той бік. Пройшло півгодини і тишу порушив противний звук, вона глянула на екран й прочитала «ціль досягнута»

- До зустрічі тоді...

Промовила вона і ініціалізувала транспортний промінь для себе й також зникла.

«ВСЕВИДЮЩИЙ»

Клас ДРЕДНОУТ

Талос

Нічого не передбачало незваних гостей, колишній верховний сидів на кріслі й смакував морозиво як до нього забіг Влад

- Пане, вас знайшли...

Не встиг він завершити речення як його наздогнала блискавка й Владик упав без свідомості, Талос став у оборонну стійку очікуючи хто зараз зайде у залу, зайшов Тім

- Тіме, ну твою матір! У спину? Як не соромно?

- Нарешті, я зумів знову тебе відшукати...

- Аби що? Знову ув’язнити?

- Так, проте можна було б і вбити публічно аби розрушителі заспокоїлися нарешті.

- Ми обоє знаємо, що ця машина неконтрольована тепер без мене і навіть померши вона не стабілізується.

- Я приведу тебе на суд Стюардів і нехай він вирішує твою долю!

- А колись Божий суд був популярний... Ти сам того не розумієш як став цуциком Стюарда, ти виконуєш його волю, ти робиш те, нащо він не наважиться аби зберегти свою гідність.

- Можливо, проте...

- Колись я був розлючений через передбачення Терез, про мою передчасну відставку, проте тепер мені весело від того, як там у вас, як ви барахтаєтеся.

- Зазнаєш скільки платять за мертвого Талоса? Рівно стільки ж як і за живого.

- Давай но ось як ми вчинимо, я тобі розповім щось цікаве а ти нарешті покинеш мене, припиниш мене переслідувати.

- Інформація мусить бути здобіса цінною якщо вже так...

- Одразу видно, моя кров...

- Ближче до суті!

- Координати «ДЕДАЛа», я знайшов його таки і відправився б на нього якби не твій візит, проте люб’язно поділюся цим із тобою, забирай його.

- Ого, просто помираю від щедрості, я теж до речі його знайшов і знаю його координати...

- Гаразд, я радий за тебе, тоді вони тобі не потрібні ж...

Він кинув на підлогу кристал який розбився від падіння

- Хворий собачий син.

- Ти ж знаєш їх, навіщо тобі вони від мене тоді?

- Гаразд, немає...

- Ось і славно.

Талос кинув йому інший кристал

- Тут уся інформація, до речі бонусом я залишу тобі ще таємні відомості про Стюарда, саме те, чим він не хотів би ділитися.

Талос пішов до крісла командира й сів на нього

- Можеш скористатися шатлом аби покинути мій корабель.

- Там ще Ева має з’явитися.

- Де вона буде?

Вона матеріалізувалася у просторій кімнаті де вже стояли Талос та Тім, руки дівчини покрилися інієм

- Що тут відбувається?

- Все добре, ми порозумілися із твоїм хлопцем.

Відповів Талос

- А як же плата за його голову?

Тім підняв кристал аби дівчина його побачила й відповів

- Тут цінніше, поки тебе не було я переглянув вміст і Талос має рацію, Стю також має рильце у пушку.

Вони покинули корабель, полетіли до найближчого портала й перейшли через нього на «МОЛ» й завантаживши данні із кристала Тім відчинив портал на заповітний зореліт, портал встановився і вони із кількома гібридами покинули свій корабель.