N1 - означає нігредо

N1 - означає нігредо

N1 великою мухою видавався на тлі чорнезної стіни, самим нігредо, втіленням портрету Жеріко..Тліючи, очі відкрились і піщінками врізались в квадрат кам‘яного склепу. Цю неподвижну амальгаму ворушив лиш звук, водоспад, океан, який розбивається на хвилерізі на дрібні рештки і жене в пастку спротиву, вода, вода, нещадна, всепоглинаюча.. ця думка тиранила мозок, але це було лиш думкою, а вода - була краплиною, яка щомиті скрапує на потилицю зі стелі.

N1 не пам‘ятав, скільки вже витримує цю витончену японську тортуру, дитя японських тюрем.. дивно, думав він, як ненависть кочує землею не дивлячись на кордони, нації, колір шкіри чи розріз очей. Яка все таки невибаглива до знущань людська цивілізація, якшо навіть в епоху гуманності, як називали сучасне 25 століття, що добре ще пам‘ятав N1, ставить на коліщатка всього лиш тіло, психіку. Невже столліття ненависті і знущань не вивели нових формул як вгамувати тваринне в людині? Кап, кап, кап.

Заскрипіли зуб, крихта емалі викотилась крізь привідкриті губи, голосно луснула на чорній робі.. зоря впала і погасла, ранкова зоря, подумав N1. Смішна тваринна лють давно покинула його, ввібравши чад і сморід - він став взірцевим арештантом для простору, бо займав його рівно стільки, скільки міг витримати. Як часто цього не вистачало мені на волі, пробігла думка щуром.. Та й сам я щуром тікав від всього, що могло пересили мене в розмірі катувань,

я смішний вбивця, бо вбив з усього найцінніше для себе - час.

Кап, кап, кап, потилиця, здається почала протікати, чи то сльози? Що таке сльози? Хахаха, це я сміюсь? Ніби скло хтось каменем розтирає до крові. Як давно я не бачив своєї крові. Чи, можливо це вона цяпонить мені щомиті на голову? Але за що? Можливо зійти з розуму було настільки легким завданням, що мій мозок вирішив відкинути цей варіант, а можливо, бритва Оккама подіяла і я дійсно збожеволів?

Може я лежу в клініці а не сиджу, може ця тирада лиш монолог галопередольщика? Може в мені 147 отворів, звідки й витекла ця калюжа в якій я? Можливо я сплю і просто обмочився? Але чому не відчуваю запаху? Що я взагалі відчуваю, і що з цього всього справжнє? Ні, це точно не кров, кров липка і в‘яже, пахне залізом.. а це, це всього лиш .. вода? Кап,кап,кап.. піднята голова до стелі бачить лиш краплю яка падає, хоча краплі байдуже чи існує вона для мене насправді..

але чому тоді я маю вірити в її існування, бо вона матеріальна? Я пам‘ятаю старого Гусерля, він казав, що свідомість це завжди дія. Вона завжди інтенційна, тобто спрямована на щось. Ти не можеш просто «мислити», ти завжди мислиш про щось. Ти не можеш просто «бачити», ти бачиш конкретний предмет.

Матеріальний предмет стає чимось для нас лише тоді, коли свідомість спрямовує на нього свій промінь уваги.Тобто ти, срана крапля, існуєш лиш тому, бо я спрямовую на тебе своє увагу..

хаха який абсурд, кат вибирає собі систему знищення і виправдовує її

філософією. Вони вирішили, що я забагато знаю, але чим я був? Стоматолог, який винайшов формулу регенерації, що могло дати змогу вирощувати зуби навіть з маленького існуючого гнилого корінця, просто відновити все, запустити процес в зворотньому напрямку, але вони збунтувались проти мене, їхні корпорації не винесуть цього, вони збідніють і вимруть, бо ресурс має працювати і зношуватись, а я - я для них збій в системі.

Капіталісти,поглиначі,розмножувачі зарази, всі вони проти цивілізації, індустріалізація вже поховала нації, тепер корпорація поховає ренесанс, як символічно. Що ж, ми зродимо нових мавп, посадимо їх до кліток і дамо кожному по наглядачу з батогом, тоді цивілізація прокинеться і крикне достеменно не розуміючи чим вже вона є: я існую. Тут б засміявся старина Декарт з своїм ерго сум, так чоловіче, вже не треба мислити, щоб існувати, вже не треба майже нічого, окрім споживання і збльовування,

виригування відходів епохи у виглядів нових мавп для кліток, для наглядачів з батогами. Кап,кап,кап.. протверезій, чудаче, каже мені краплина, кап,кап, стікає до носу, жадібно хапаю її верхньою губою, і смак в неї залізний, можливо, це все таки кров? Але чия? Мій стакан вже наполовину перелився і я застигаю зіницями у вкрапленнях дрібних камінців в стіні, освічених тьмяним світлом, яке символічно теж паде згорі, все, що послав нам Бог, як то кажуть, це сльози і світло, а ми зробили темряву

і сміх, щоб він вдавився від ненависті, але він просто не з‘явився, і вдавились ми. Кап,кап,кап, ти чув колись як річка ламає мури чоловіче? Як хрустить сухарем кістка черепу? Як звужується свідомість до відгомону цього сраного кап-кап? Хахаха та ти просто втікач, так ти, ти втікач від реальності, тому тебе й не лякає моя тирада, ти нічого не відчуваєш, бо ти викохана батогом мавпа яка дозріває щоб бути з‘їденою чи виставленою напоказ таким самим тупим мавпам, хай пробачить мене Дарвін, аве Дарвін, морітурі те салютант.

Кап,кап,кап. Розповіш, напиши формулу.кап,кап,кап. Просто скажи і будеш вільний. Кап,кап,кап! Смішні клопи, як пиявки ви прагнете крові мого дітища, повзаєте на мені, катуєте методами, створеними для тих, хто не розуміє свого призначення і вартий рівно тієї води, яку ви на нього витратите. А я ніколи не відносив себе до тих, кого виховують батогом,кого можна пригвоздити клинцями до ідеї,віри, сталих поглядів, загалом до статики. Ви кволі воші, не розумієте, шо я і є Вода.

Хахаха, старина Геракліт, ти явно був закатованим як я, щоб дійти до цієї думки, все тече, все змінюється, але ти не дописав - всередині мене. Як Боецій, можна увірувати в Бога, у вічне життя всередині, у волю, яка прагне зберегтись, але можна й відкинути все людське, все духовне, матеріальне, і що тоді залишиться на твоєму скелеті? Я задався цим питанням, шукав його у філософів, інтелектуалів, мислячих всіх епох і мов, але вони одягали все у форми і роби, давали йому кров і гендер, у висновку - вони мовчазно говорили і я не почув нічого.

Кап,кап,кап і раптом - тиша. Ти уявляєш, як це, опинитися в епіцентрі океану, а потім, в один момент, він зникає? Тиша паралізує, ти опиняєшся в бездіяльній мисленнєвій пастці, де будь який порух асоції з предметом викликає паралітичний жах. Ти стикався коли небудь з жахом? А з тим часом, коли він обривається або закінчується? З тим місце, що він залишає по собі? Це трапилось, вода зупинилась.

Роботизований стілець відпустив всі ремені, моя голова, руки й ноги - знов стали моїми, як і кам‘яний склеп 2 на 2 метри. Через дрібні отвори в стіні просочилась руда маса. Вона простягалась на підлозі, куйовджилась, підповзала ближче до мене, поки з неї не утворилось механічне щось, воно нагадувало м‘ясистий шмат з ритвинами зверху, руда верзня частина з отвором для монетки, з отвором доя відтворення звуку, а знизу його тримали триноги з неонового світла, яке було рідким, як желе.

Це унікальні роботизовані анонімні наглядачі, ще один продукт і досягнення епохи. Найбільший плюс їхньої роботи - жертва ніколи не дізнається, хто за цим стоїть, бо ніколи не знає, від чийого імені говорить Ротус-Б, так називали ці машини люди 25 століття. Ротус зазвичай приносив інформацію, такий собі дипломат-кат, який у катівню приходить наче в цирк, і пропонує тваринами, мавпам замість батога пряник, але за пряник мавпа має віддати частину себе. Не повіриш, але більшість - віддають.

Перша думка, яка спалахнула в мені: чи готовий я торгуватись? Коли я осмислив це, зрозумів, що вже почав програвати, бо засумнівався, в першу чергу в собі самому, чи витримаю я.

Я згадав ще одного борця своєї епохи, в нього була така ж пастка, він не знав, хто його справжній ворог, і прийшов до нього сам, щоб прочитати маніфест, маніфест спротиву, який і згубив героя. Але він розумів систему,розмежування на чорне і біле спрощувало процеси,тоді як в моєму випадку, кожен окрім мене - ворог.

Жодні стоїцисти, великомученики, віряни чи святі не розрадять мене в цю хвилину. Переді мною лише стіна і Ротус-Б, він стоїть чи то просто «знаходиться» очікуючи, поки я вставлю монетку в його отвір. Це зроблено, щоб ще раз підтвердити позицію капіталізму: за все треба платити, тим паче за те, що тобі вкрай необхідно.

-Нема в мене сраної монетки,хахаха. Це я сказав Ротусу-Б, так, ніби він міг відчувати і оцінити жах і приниження себе і всього капіталізму в його обличчі.

Вони створили високотехнологічного ката, але змусили його працювати за принципом кавового апарату на залізничному вокзалі. Ще одна насмішка над мавпами, ніби всього іншого було замало. Але капіталізм на те і система, щоб вирішувати проблеми створенням нових. В тебе немає монетки? Не проблема, Ротус зсинтезує її з частини твого тіла, так, з твого власного тіла, і чим частіше він буде приходити - тим менше залишиться від тебе. Сьогодні він може взяти твоє волосся,зуб, око, печінку, і ти не вчиниш спротиву.

В 25 столітті у школах навіть ввели новий предмет, Ротусологія. Наука, що вивчає процеси і творення роботи Ротусів, іншим словом корпорації зробили анонімні джерела катування і примушують населення вивчати, яким способом капіталізм може вбити їх сьогодні, але при умові, що ти, звісно, за це спершу заплатиш. Тому кожен житель землі 25 століття на шиї носить монетку з мотузкою, це стало новою релігією, і о диво, напевно вперше символ став не тільки символом а й спасінням.

«Сьогодні, дітки, ми розберемо параграф про те, скільки коштує ваша нирка за курсом Ротуса-Б».

З витягу підручника з Ротусології, 2482 рік:

«У разі відсутності фізичного носія номіналу (монети), термінал серії "Б" переходить у режим прямих торгів біомасою. Конвертація відбувається за фіксованим тарифом корпорації. Клієнт не має права оскаржувати вибір матеріалу для синтезу». Приблизно так виглядали ці уроки в школах, так ми дедалі більше ставали схожими на мавп.

Мій сміх застрягає в горлі кісткою, коли руда м'ясиста туша починає видавати низький, вібруючий гул. Цей звук б'є по вухах, змушуючи камінь склепу легенько тремтіти. Рідкий неон на його триногах раптом змінює колір з м'якого блакитного на гарячий, пульсуючий бурштин.

З отвору для монетки висувається тонкий, схожий на голку хірургічний маніпулятор. Він не діє грубо.

Він діє з ідеальною, стерильною капіталістичною точністю. Ротус-Б не збирається вбивати тебе прямо зараз бо мертвому клієнту не продаш інформацію. Йому потрібен лише перший внесок. Сплата за вхідний квиток до розмови. І в голові вже роїться: що сьогодні доведеться віддати, щоб стати на хвилину сумнішим від інформації яку отримаю взамін. Гудіння посилилось, скальпель вилетів і зрізав шмат волосся з моєї голови. Мала кров на цей раз, встиг подумати я.

Волосся зникло в отворі для монетки. Колір Ротуса-Б змінився на фіолетовий(це означає, запущено процес аналізу біоматеріалу і чи достатньо його для видачі інформації) згодом засвітився зеленим і заграла старовинна Марсельєза( чому саме її встановили як мелодію згоди? Колись при створенні Ротуса-Б, чиновники, які хотіли залишитись анонімними, вибирали, яку б мелодію поставити як знак домінування

як знак підтвердження і невмолимої безальтернативної згоди.

Це виглядало як вибір музики в соціальній мережі, ти пишеш початок слова а система видає варіанти. Так як чиновники не бажали витрачати багато часу на такі дрібниці як людина і все, що з нею пов‘язано,один з них запропонував вибрати щось, пов‘язане з Марсом, так як його колінізацію успішно розпочали саме з Ротуса-Б. Отже помічник почав вводити: Марс.. і йому система запропонувала Марсельєзу, ніхто навіть не послухав, що це і ніхто не пам‘ятав звідки, але так зародилась мелодії згоди в Ротуса-Б)

Отже колір став зеленим, процес завершено, зараз нарешті я отримаю, те, що мені не було потрібним і водночас таке необхідне, це загальновідома логічна пастка, з якої немає виходу.

Ротус склав свої триноги, опустився на землю, з його верхівки виліз екран на якому й було послання.Взагалі цей кат-дипломат мав змогу переносити як відео так і аудіо послання, мій випадок як я побачив був записаний на відео.

Що ж я побачив? Що мені так хотіли нав‘язати ці жлоби,клопи, миші, безталанні пацюки з батогами?

Якісь формули? Вони хочуть побачити мою реакцію, виявити, на що я реагую? Захочуть виманити в мене дані, зчитати думку за допомогою свого екрану який не тільки показує але й аналізує інформацію яку може передати глядач? Це старий трюк, я навчився протистояти екрану ще в дитинстві.

Для цього потрібно просто думати одразу дві думки, одна з них справжня, інша - хибна. Екран працює так, що завжди намагається вибрати щось середнє з усієї отриманої інформації, таким чином він завжди отримував якусь нісенітницю.

Тож, екран увімкнувся, і уявіть моє здивування, коли там я побачив себе, років 30 назад, як в своєму гаражі я майструю щось дуже схоже на сучасного Ротуса-Б. Раптовий спалах в мозку:

креслення,розрахунки, цифри, формули .. і о боже, я ошелешено сів на підлогу взявшись за голову. Я згадав дещо, дещо, що могло знищити мене прямо зараз. Але..але.. як це можливо? Як це я .. Я побачив, як я, людина не системна, борець, своїми власними руками створюю Ротус-А. Голова дзвенить, гасне екран, Ротус-Б розтікається в стіну. Робокрісло стискає мене в попереднє положення, вода каже кап-кап.

Кап,кап. Намагаюсь вичавити з пам‘яті рештки того кіно яке зараз побачив. Невже я став настільки божевільним, що забув як створив зло співставне старій добрій атомній бомбі? Я вже нічого не розумів. Кап,кап. Ця срана крапля за хвилини почала виводити мене з себе, до біса цікавий ти, хто вигадав такий конструктор з води і людини, ось би тебе сюди запроторити. Так, це злість, але що мені лишається, коли в мене забрали все, навіть мою пам‘ять.

Мою пам‘ять? Стоп. Лиш тепер я розумію, що не може згадати навіть свого імені. Чорт забирай, майже я заправду псих і все це великий експеримент якогось поціновувача фалічних символів з шизоїдним сміхом при думках про це? Кап.кап. Схаменутись. Давай з самого початку, що ти можеш згадати про себе? Хто ти і звідки? Quo vadis? А у відповідь: порожнеча, ні думки, ні шороху. Кап,кап, стеля пускає в мене своє жало і мені жалібно від себе, бо я утратив єдине - спогади.

Я бачив себе на екрані 30 років тому. Але тепер, коли ім’я зникло, де гарантія, що на відео взагалі був я?

Варіант А: Це дійсно я, і мій мозок заблокував цей спогад, як занадто травматичний.

Варіант Б: Корпорація згенерувала це відео. Вони підробили мої спогади, щоб зламати опір. Адже що може деморалізувати дужче, ніж «доказ» того, що він сам створив свого ката? Це ідеальний психологічний терор. Корпорація навчилась вичавлювати наші мізки і поїти нас водою з них. Ми п‘ємо і тішимось.

Стоп, ця крапля яка тільки-но впала, якось особливо подіяла на мене, я ніби вдихнув повітря, мозок почав відкорковувати старі запаси інформації, я напружився і з мене стікає піт разом з водою. Я бачив людину на відео? Так. Людина майструвала шось схоже на Ротус-Б? Так. Чи схожа ця людина на мене? Так, але це ракурс зі спини-збоку. Видно тільки профіль. Згадати деталі. Деталі в гаражі. Так, я пам‘ятаю наш гараж. Наш.. це слово увірвалось і луснуло в голові.

Батько.. о чорт би його побрав, якшо це справді був він, то..

Ці думки витягнули зі спогаду вірш, який написав N1 ще за студентських часів:

Машинна голово, пожни мій скромний світ

я рештки заповім тобі, ти - Ротус

бажаєш відчувати світ як вроду?

бажаєш стерти нас і сліду слід

розтерти по поверхні, наче воду

Машинна голово, крізь отвори в тобі

я бачу як вмираю полюдинно

усе в мені й в тобі тоді єдино

коли поверхні під ногами тліє гніт

як гнів, бо лиш в матерії первинно

ми пожнемо метали і зірки..

А далі і не згадаю. Але й до чого зараз мені цей вірш? Можливо я пам‘ятаю його бо це закодоване послання, і воно щось означає? Адже ми живемо в добу, коли вірші просто так пишуть лише божевільні.Епоха раціональності витісняє все навколо. Епоха знецінює нас, залишаючи місце ярликам, як матеріал ми відчуваємо присмак вторинної сировини, нас переплявляють під релігії,вигинають політики, роздирають корпорації і гіганти абсолютизму.

Ми коримося бравадам і складаємо зброю, ми всі стали духовними ліваками і вимерли, залишивши тут оболонки. Ми висікаємо з граніту нових ідолів, вішаємо їм на голови тернові вінки і кричимо на них, щоб вони порятували нас, а вони мовчать, а потім ми робимо нових і нових, змінюємо матеріал, імена, форму, але вони все одно мовчать. Тоді ми знов вдаємось до раціонального і вдаємо систему. Ми віримо в неї, в цю вервичку поглядів які для нас створили і не помічаємо як перетворюємось на Ротус-А.» В пам‘яті виринула ця цитата батька в голові N1, він затерп.

N1 ошелешело це, він зрозумів, батько.. так, вся справа в.. Він просто бачив, як людство втомилося від мовчазних гранітних ідолів, як воно зневірилося і вимерло, залишивши лише оболонки. І тоді люди вирішили створити ідола, який не буде мовчати. Система, логіка, раціоналізм, Ротус - це нова релігія, яку люди створили від розпачу. Мій батько просто спроектував бога, який відповідав запиту епохи. Бога, який карає зрозуміло, зважено, раціонально.. о чорт би його взяв, краще б він просто вийшов за хлібом і не повернувся.

Кап,кап,кап..та що за код був зашифрований у тому вірші? Перші букви, останні, середні? Ні, це занадто просто. Кап,кап, ця клята крапля не дає мені зосередитись, вибиває з колії. Блукаю лабіринтами питань і як худоба біжу на звук будь якого голосу, що ж мені лишається на цьому стільці? Смішна тортура, чи не боїшся ти, що для себе я знайду тут більше відповідей ніж ти очікуєш? Чи не страшно тобі, примарна спорудо болю і потрясінь? Але камінь як ідол - сліпо мовчить. Кап,кап.