Обмін.

... "Склепіння моєї кімнати губилося у важких, мов саван, тінях, коли годинник почав свій розмірений відлік до півночі того зайвого, проклятого дня, що з’являється в календарі лише раз на чотири роки. 29 лютого. День-примара, вирваний із самої пащі Хаосу. Я стояв перед антикварним дзеркалом, чиє срібло потемніло від часу, тримаючи в тремтячій руці єдину воскову свічку. Кажуть, у цю мить межа між буттям і порожнечею стає тоншою за павутину. Кажуть, якщо не відривати погляду від власної зіниці, дзеркало поверне тобі не лише твій образ, а й те, що зазвичай ховається за лаштунками свідомості. Гніт тріщав. Полум’я танцювало в ритмі мого прискореного серця. Останній удар годинника завмер у затхлому повітрі, і тиша, глибша за могильну, заповнила простір...