Кров як сироп: Фокстрот 0-7

Розділ 1: Медаль за відвагу

У вісімнадцять років, попри сльози та вмовляння батьків, він обрав шлях воїна. Замість навчання чи роботи — армія. Його розподілили до 163-го батальйону армії «Лучезарності». Рік минув у виснажливих тренуваннях, але бойова тривога застала зненацька. Весь батальйон у складі семи бійців висадили в центрі палаючого міста. Після важкого штурму будівлі, де хлопець проявив неабияку мужність, він отримав свій позивний — Фокстрот 0-7.

Розділ 2: Пекло за власним бажанням

Після короткої триденної відпустки батальйон повернувся до тренувань, але навчання перервала масштабна атака на столицю. Через ворожі системи ППО дістатися до міста можна було лише пішки. 20 кілометрів під вогнем змінили все. Столиця перетворилася на руїни. Вони базувалися в саморобному кам’яному бункері, наповненому пораненими. Коли закінчилися припаси, надійшов наказ: захопити точки «Віскі-Хоутел 7» та «Хотел-Браво 9», щоб відмінити бомбардування. З семи бійців у живих лишилося четверо, але наказ виконали. Проте столицю все одно довелося залишити.

Розділ 3: У відступі

Ми відступали до точки евакуації «Дробь 40». Повітря було наповнене вибухами, а страх став постійним супутником. Кожен крок був боротьбою за життя.

Розділ 4: Град

Коли вертольоти евакуації наблизилися, два з них збили. Після падіння наш вертоліт дивом залишився цілим, але в небі сталося яскраве сяйво — ударна хвиля знищила все навколо, вивівши з ладу електроніку ворога. Перегрупувавшись, ми з боєм пробилися до літака AC-130, який доставив нас на базу. Там нас одразу кинули в роботу: копати окопи, тягати ящики з боєприпасами та паливо для техніки.

Розділ 5: Награні леза

Фокстрот 0-7 почав втрачати моральний дух, постійно тривожачись за долю батьків. На базу напали: вісім танків та п’ятсот ворожих солдатів. Після жахливого артобстрілу вижили лише троє. Відступ через ліси став справжнім випробуванням: на нас полювали дикі звірі, ми виснажувалися без їжі. Але ми дісталися іншої бази й почали готувати помсту.

Розділ 6: Уолтер був правий

Ми збудували потужні укріплення. Нам видали вогнемети та експериментальні бомби з сірною кислотою. Коли ворог пішов у наступ, ми застосували хімію. Повітря стало отруйним, фільтри протигазів не справлялися — ми бачили, як ворог розкладається живцем, але й наші люди страждали. Врешті-решт B-2 та AC-130 зачистили територію.

Розділ 7: Приказ важливіший за страх

Зима, Новий рік в окопах. Ялинка з гільз та консерв. Ми помітили ворога і почали бій. Раптом з’явилися танки, немов із минулого: Pz.Kpfw. VI, Pz.Kpfw. III та Little Willie. Ми викликали підмогу і розгромили їх. Полонені плакали, показуючи фото сімей, але двоє з них виявилися фанатиками: один підірвав себе з гранатою, інший вбив полоненого і себе. Це був справжній жах.

Розділ 8: Один в полі герой

Атака тривала, але Фокстроту в спину влучила купа дробі. Попри важку кровотечу та біль, він відстрілювався і тягнув пораненого товариша. Авіація розбомбила ворога, нас відправили до госпіталю. Згодом ми повернулися і відбили 90 кілометрів території.

Розділ 9: Через вогонь і воду

Ми висадилися в тилу ворога. Захопивши танк, я був навідником, поки нас не підбили. Виживши в пекельному полум’ї, ми зачистили базу, викрали вертоліт і атакували столицю. Після падіння вертольота ми чотири дні гребли на двох хитких дерев’яних човнах через море додому, щоб доставити розвідувальні дані.

Розділ 10: Сталевий, той хто має надію

Штурм столиці. 190 тисяч солдатів, навколо вогнемети та смерть. Я отримав поранення в коліно, горло, наштрикнувся на арматуру, зламав ногу. Почався масований удар. Я побудував «саркофаг» із шлакоблоків та броні. Коли отямився, навколо була лише мертва тиша столиці. Я витяг з-під завалів одного товариша — єдиного, хто вижив.

Розділ 11: Не зробиш перший крок ти — значить ніхто не зробить

Евакуація потрапила в засідку. Я підвівся, використовуючи тіло вбитого солдата як щит. Рік у полоні, каменоломні, втеча після вбивства охоронця. Ми знову дійшли до Білого дому, де знову засіли вороги. Я пристрелив трьох, але в бою за товариша впав у неконтрольовану лють — забив ворога битою, ламаючи кістки, доки той не перестав рухатися. На спині я доніс пораненого до нашої бази. Мене нарешті забрали в госпіталь.