Агата Кримські "Одна маленька невдаха"
— Чайдлфрі вона, Ганусю, можеш собі уявити?! Ну де то таке хто видів! — бідкалася Лаговська на свою непутящу доньку коліжанці Ганні в себе на кухні погожого літнього пообіддя.
— Ой, дорогенька, я тебе розумію, — підтакувала їй Ганна. — Я то ще в садочку, коли працювала нянечкою, поняла, шо з дитиною шось не то. Зараз таким "інхлюзію" відкривают, а тоді просто слова такого нихто не знав.
— Я то думала, шо як почне в тотому айті гроші файні заробляти, то зробиться хоч троха подібна на нормальну людину: вибиратися зачне файно, губи троха підколе. А вона далі ходе в секонди, а гроші трате то на книжки, то на донати. Чудо їкесь!
— А приїжджає хоть?
— Та де там! Навіть не дзвонить. Добре шо мені сусідський дітвак зробив тотой Тредс, то я хоч виджу, де і що вона.
— І де, шо?
— Та була з якимись німкенями на ретриті.
—Йой, а то шо таке?
— А хрін шо зна. Сестринство їкесь. Добре хоч коло моря, думаю, віддихне нормально. І що ти, Ганусю, думаєш? Їй ся там не сподобало і вона поїхала гет! МОРЕ ся не сподобало, уявляєш?! Я до неї дзвоню, кажу: дітино, та лишайсі, мо' хлопа їкогось найдеш. А вона мені: мамо, відчепіться, то негігієнічно. Негігієнічно, курва!
— Йой, та на то є презервативи, би було гігієнічно...
— Хм... І то правда... А знаєте що? — лямпочка свіжої ідеї осяяла лице Лаговської. — Пішлю но я ій по Новій Почті з десять упаковок того добра.
— І голков легонько подюрав, — по-змовницьки шепнула Ганна. — Буде прививка від того її чайлдфрішества.
**
Лікар радив зовсім не читати Тредс, щоб не спровокувати стресових пароксисзмів. Бо й справді, кожного разу, як Андріяні Лаговській траплявся допис про рагульський джипінг в Карпатах, винищені для інстаграмних знимок цвітучі поля чи столітні вишиті рушники, які безжально крамсають і перешивають на односезонні сумки, дівчину трафляв шляк. А ще дужче трафляв від того, шо вона ніц з тим всім не може вдіяти, окрім хіба що відчайдушно намагатися зменшити власний вуглецевий слід і писати періодично якісь статейки на етнографічну тематику, що було загалом краплею в морі загальної екологічної і культурної катастрофи.
Тимчасовою відрадою став для нещасної дівчини Аркуш — спільнота інтеліґентних людей, де можна було ділитись власними творами і читати якісну сучасну літературу. Та не довго світило сонце півсироті. За рік-два на платформі з'являтися тексти і обкладинки, повністю чи частково згенеровані ШІ. Андріяна мала на них страшну очекровильно-пароксизмальну алергію. І що найгірше — на перший погляд ставало все важче виявити той брудний алегрен. Нещасна не могла це читати і не могла не читати Аркуш, тож довела себе до сильного фізичного і нервового виснаження.
**
Електричка на Громопіль відбивала свій стукітливий ритм. Худюще дівча у вичуханих джинсах і вицвілому худі їхало домів зі скромною валізкою та великим наплічником і читало перемінно то брошурку про сирійських йогів, то збірник віршів Сковороди. Добре, що швидко знайшовся покупець на столичну квартиру — коштів цілком вистачить на лікування дітей, хворих на важку форму малярії. А робота і так віддалена, просто треба провести в мами кращий інтернет.
"Заведу качок, може якусь екоферму... А як дозволить здоров'я, може ходитиму у фольклорні експедиції чи досліждуватиму місцеву флору та фауну."
Коментарі:
Апполона Шмідт, членкиня літературного клюбу "Сестри Сафо":
"Якщо всі стануть такими, як Андріяна Лаговська, планета виживе, але людство виздихає."
Авторка:
"Визначення ступеня автобіографічности даного твору залишаю на ваш розсуд, адже самокопання з всіма цими канцерогенними порівняннями з кимось мені категорично не рекомендує моя психологиня."
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!