ГОЛОСИ ЧОРНОЇ ГОРНИ

Молодий етнограф Максим Громов шукав у Карпатах автентичні пісні, але знайшов лише стіну туману. Його старий «вілліс» заглох на безіменному перевалі. Карта 1920-х років обіцяла село Високе, проте місцеві в долині хрестилися, почувши цю назву. Коли туман розсіявся, Максим побачив посірілі від часу хати, що тулилися до скель, мов перелякані звірі. Глава 2: Село мовчазних У Високому не гавкали пси. Максим помітив дивну особливість: мешканці пересувалися надзвичайно плавно, майже не торкаючись землі, і ніколи не дивилися вгору. Старий війт, на ім’я Корній, прийняв гостя, але попередив: «Після заходу сонця не відчиняй вікон. Не через вовків, а через Тих, що Шепочуть у Стінах». Під час вечірньої трапези, коли Корній поставив на стіл дивну їжу...