Очі Ковчега

Першим був Артур Стейніц, молодий асистент кафедри офтальмології. Одного ранку в дзеркалі він побачив, як його звичні карі очі почали розчинятися в ультрамарині. Це не було схоже на хворобу; зіниці сяяли внутрішнім, фосфоричним світлом, ніби в черепі оселилася далека зірка. За місяць «епідемія спектра» охопила Лондон, а потім і весь світ. Газети, рівня The Times, перейшли від медичних термінів до містичних заголовків. У дітей очі ставали кольору рідкого золота, у людей похилого віку — глибокого фіолету, що нагадував космічну туманність. Професор Варнер, видатний біолог, чий кабінет був заставлений колбами з дивними препаратами, пильно вивчав цей феномен. — Це не пігментація, Артуре, — казав він, дивлячись на асистента крізь мікроскоп...