Частина 2. Перерва
Кожного разу, коли я приходжу до нього під час своєї обідньої перерви (я поки що працюю баристою в місцевому вагончику, хоча він користується популярністю в нашому районі) і приношу Дані лате, всередині витає приємний апельсиновий запах.
- Привіт! - він піднімає голову на звук дзеленькалки, коли я відчиняю двері, і вирівнює втомлену згорблену спину
- Вітаю, містере ательє! - я сміюся та простягаю Данилові стаканчик з напоєм
- О, дуже тобі дякую. Я якраз думав зараз вийти і купити собі води. А тут кавуська, - він посміхається, дивлячись спочатку на малюнок на стаканчику, а потім на мене. - Як твої справи?
- Та все ок. Спина вже теж болить. Хотів пройтися і якраз до тебе вирішив зайти
Він мугикає
- Які плани після роботи? - Даня питає далі
- Та вирішили з Катею сходити на “Конотопську відьму” в театр
- Ого! - каже він протяжно, - це дуже круто.
- Ага. А ти що? Як там Даша?
- Та теж все гаразд. Хочу їй сьогодні якихось квітів купить принести. Порадувати. - він усміхається, попиваючи каву
- О, це мені, до речі, Вітька нещодавно сказав, що купував своїй квіти оце поруч, за рогом. Там дешевші, ніж через дорогу, але свіжіші навіть, - я сам дивуюся сказаному
- Тю, цікаво, чого так. - Даня хмуриться на декілька секунд.
Не знаю…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!