Примірка

Розплющити очі її примусив нестерпний сморід. Неквапливо підвела повіки, хвилюючись через відчуття пекучого болю позаду голови. Світло у приміщенні було тьмяним, тож не сліпило очі. А ще напівморок дозволив побачити лиш часточку того жаху, в якому перебувала: навпроти, прикуте до стіни кайданами, висіло бездиханне тіло без обличчя. Кров запеклася, стікаючи по шиї і грудях колись, мабуть, привабливої жінки. Очні яблука оголились, втупившись застиглим поглядом мертвої рибини.

Не розуміла, як потрапила сюди й чому так само прикута до стіни, коли перед нею, ніби нізвідки, явилась почвара, схожа на жінку. На голові у монстра «красувалась» погано припасована шкіра обличчя. Постать поправила «маску», тоді повернула її трохи вправо, вліво, знов управо. Та все даремно. З горла вирвався дикий крик: «Не пасує!» Чудовисько зняло з себе чужу шкіру й жбурнуло вліво. Лиш тоді помітила сміттєвий бак, а в ньому – накидану купку таких самих «масок».

«А твоя пасуватиме?» – шепнули спотворені кислотою уста.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
NataAta
13.09.2022 09:51
До частини "Примірка"
Моторошно! Але захоплює. Зловила себе на думці, що почитала б продовження, хоч і зовсім не мій жанр)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше