Примірка
Розплющити очі її примусив нестерпний сморід. Неквапливо підвела повіки, хвилюючись через відчуття пекучого болю позаду голови. Світло у приміщенні було тьмяним, тож не сліпило очі. А ще напівморок дозволив побачити лиш часточку того жаху, в якому перебувала: навпроти, прикуте до стіни кайданами, висіло бездиханне тіло без обличчя. Кров запеклася, стікаючи по шиї і грудях колись, мабуть, привабливої жінки. Очні яблука оголились, втупившись застиглим поглядом мертвої рибини.
Не розуміла, як потрапила сюди й чому так само прикута до стіни, коли перед нею, ніби нізвідки, явилась почвара, схожа на жінку. На голові у монстра «красувалась» погано припасована шкіра обличчя. Постать поправила «маску», тоді повернула її трохи вправо, вліво, знов управо. Та все даремно. З горла вирвався дикий крик: «Не пасує!» Чудовисько зняло з себе чужу шкіру й жбурнуло вліво. Лиш тоді помітила сміттєвий бак, а в ньому – накидану купку таких самих «масок».
«А твоя пасуватиме?» – шепнули спотворені кислотою уста.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!