РАЙСЬКІ КУЩІ

У парку на газоні під розлогим дубом лежать хлопець та дівчина, він носом у траву, вона горілиць із заплющеними очима. Лагідне травневе сонечко проглядає крізь різьблене листя непосидючими зайчиками, дзюркотить парковий фонтан, доріжками прогулюються мамуськи з візочками, бабусі белькотять на лавочках.

Хлопець:

- Невже потрапив в пекло?

Дівчина розплющує очі:

- Це райський сад? Як тепло!

Обидва різко сідають та дивляться один на одного. Далі поривчасто підводяться і починають обійматися та досить відверто цілуватися. Бабусі на лавочці хитають головами та бубонять про сучасну молодь.

Нарешті підлітки відриваються один від одного, хлопець підіймає з трави довгий ніж, прилаштовує його на поясі. Узявшись за руки, вони ідуть алеєю парку, роззираючись навкруги та посміхаючись один одному. Бабусі на лавці жваво обговорюють дивне лахтя юнаків, які наче втекли з костюмованої вечірки, та сучасну дивну моду.

Раптом до закоханих підбігає йоркширський тер'єр з рожевим бантиком на голові та пронизливо тявкає, заходячись виском і підскакуючи на місці.

- О, дивна, дивна божа тварь,

Ти з миром чи не з миром?

Шавка продовжує насідати.

- Мій любий, я її боюся!

Он які ікла! Вона вкусить?

- Не бійся, миттю захищу, хоч би воно і з пекла.

Не піде ця потвора геть - борня буде запекла.

Хлопець витягає з-за поясу свій кинджал. Дівчина перелякано ховається за його спину, задкує, затинається об парапет і падає у фонтан. Бризки летять на всі боки, песик на мить замовкає і струшується. Хлопець кидається у фонтан, води там по коліно.

- Кохана, я тебе врятую!

За хвилину обидва сидять на гранітному парапеті, з одягу капає вода. Хазяйка з йорком на руках побігла наздогнати подругу з візочком.

Підбіг маленький хлопчик.

- Мамо, мамо, а чому вони так дивно вдягнені? І мокрі?

- Тарасику, не підходь, це якісь божевільні.

Матуся швиденько підійшла і потягла сина геть.

Старенька на лавочці зітхнула:

- Наркомани...

Дві її приятельки дружно закивали.

- Яка тут дивна, чудернацька мова.

Не можу розібрати ані слова!

Друга старенька до подруг:

- Точно наркомани. Якусь абракадабру кажуть!

Бабусі проводжають пильним поглядом хлопця та дівчину, що ідуть далі парковою доріжкою, за ними на асфальті лишаються мокрі сліди.

- Як дивно, що в раю самі жінки та діти,

Навіть старенькі теж самі жінки…

- Нічого дивного, бо діти – янголи.

Жінки – матусі, що померли

У смертних муках у важких пологах.

Старенькі – це мабуть монашки,

Що чисте все життя жили в монастирі.

- Але нема чоловіків, окрім маленьких діток…

Де всі, невже в аду? Тоді чому я тут?

- Бо жити як усі – того замало,

Твоя свята любов і душу врятувала!

Всі грішники, а ти лише – святий!

Хоча он там, дивись, якийсь старий.

Дідусь стоїть біля палатки з напоями, балакає з продавчинею, а два його онуки, перехилившись через край холодильника, порпаються, вибираючи морозиво. Потім із задоволенням їдять, хизуючись один перед одним.

- Та певно це не так собі старий,

А все ж монах сумлінний та святий.

- Святий монах разом із дітьми, ні!

Повірити не можу маячні.

- Так-так, монах і вихователь.

З ним бідні сироти-хлоп'ята.

Це вони їстоньки просили,

А жінка їм дала ця мила.

Може і нам дадуть поїсти?

Для всіх тут має бути місце.

Підходять до палатки, з якою лине п'янкий запах міцної кави. Дівчина здивовано вдихає аромат.

- Чи це амброзія? Така ціКАВА!

О, пані, пригостіть ласкаво.

Продавчиня мовчки та з підозрою дивиться на дивних підлітків.

Хлопець за прикладом малечі відсуває прозору кришку холодильника, бере пакуночок морозива та ледь не випускає з рук.

- Це диво, диво дивне!

Посеред спеки таке зимне!

Розриває яскравий пакуночок, який легким метеликом падає просто на асфальт, і передає морозиво дівчині.

- І справді, наче сніг, холодна

Ця їжа янголів солодка!

Скуштуй – це райське відчуття,

То неможливо за життя!

Русявий хлопчина, що також підійшов до палатки по морозиво, здивовано слухає цю бесіду. Продавщиця не витримує та починає волати:

- Гей, ви, а хто буде платити?! Поверніться негайно! Стійте, бо зараз поліцію викличу!

Налякані її криком підлітки тікають із морозивом. Русявий хлопчина розважливо:

- Тітонька, не кричить, я заплачу за них.

Витягає з кишень дрібні гроші, тицяє ще червоній продавчині і мчить наздоганяти втікачів. Вони біжать, але парк закінчується, і вони здивовано зупиняються перед жвавою трасою, за якою починається новий район багатоповерхівок.

- Це точно рай?

Мені так страшно, любий!

- Рай всюди, де є ти.

- А як потрапила сюди

Ота криклива пані?

- Ти краще подивись на он ті башти,

На кришталеві, що горять на сонці!

Оце би підійти та глянуть зблизька!

Та ці залізні монстри, що швидко бігають,

Охороняють шлях. Як поміж них пройти?!

Русявий хлопчина біжить до них, вигукуючи англійською:

- Гей, стійте! Англійці, зачекайте! Не бійтеся, все окей, я все порішав!

- Нарешті хтось заговорив по-людськи!

Підбігає захеканий.

- Привіт! Ви справді англійці? Мене звати Сашко. А вас як?

- Я, ясновельможний пан, Ромео.

А це – жона моя, Джульєтта.

Ми нещодавно тут обидва

І ангельської ще не знаєм мови.

Русявий хлопчина дивується ще більше.

– Ромео и Джульєтта?! Оце прикол! Ви що втекли зі шкільної вистави? Класно говорите англійською.

- Ми не втекли, ми вмерли наче...

А що з тобою сталося, юначе?

Ми знаємо – вів праведне життя,

Раз заслужив на райське майбуття.

- Яке-яке життя? Не знаю такого слова. Але якщо це значить правильне, то це так, не дуже. Наприклад, зараз я прогулюю контрольну з фізики.

- Скажи, о пан Сашко, що це за місце?

Не так описані в священних книгах

Райські кущі. Це справді рай?

- Ми зможемо вернутися додому?

Хоч колись?

- Не те щоб рай, але тут класно. Та я не знаю як вас відправити назад. Хіба що в книжку влізете.

Сашко сміється.

- І навіщо вам повертатися, ви ж там померли. Лишайтеся, тут кльово. Підете зі мною до ліцею. Тобі скільки, 13? У восьмий клас, там легкотня! Тобі 16? Це складніше. В одинадцятий тобі не можна - там ЗНО, хоча вважай з англійської вже здав. Підеш зі мною в десятий. Не бійся, я допоможу. Або спіймаємо когось з відмінників, а то, знаєте, я сам не дуже. Ось побачите, всі будуть від вас у захваті! А більш за всіх наша англійка, тобто вчителька англійської мови звісно.

Корисно іноді прогулювати школу! Корисно...