Справжня правда

«Джиніора Рок»

— Рівно два роки минуло від жахливої трагедії в місті Липень, що сталася через диявола в плоті — Веша Урагана! Ніхто не бачив його відтоді, і пішли чутки, що тієї ночі він назавжди зник із нашої планети. Але навіть якщо він вижив, за його голову винагорода зросла в сотні разів — живим чи мертвим.

Раптом до бару зайшли дівчина й хлопець та стали біля барної стійки.

— Давненько не бачились, Меріл.

— Доброго дня, пані Роза.

— Здоров.

— А ти хто такий?

— Він зі мною.

— Новий друг?

— Типу того.

Ніколас витягнув пістолет і простягнув його жінці.

— Ви не знаєте, хто може його полагодити?

Роза здригнулася, побачивши револьвер — він був пошкоджений. Роза сердито глянула на хлопця.

— А де ж його власник?!

— Є кілька варіантів, але точно ніхто не знає.

— Які ж?

— Ну, перший — він згорів під час входу в атмосферу, коли падав із космосу. Другий — він вижив, і його кудись відкинуло ударною хвилею.

— У сенсі з космосу?! Як він там опинився?!

— Як як… Коли він утікав від брата з кубом енергії, яким той хотів заволодіти, щоб знищити нас, Веш створив з енергії крило й піднявся в космос, аби куб вибухнув там. Але перед цим він перетворив його на гармату, щоб не розірвати планету. Під час падіння в гарматі залишилася мала частина енергії. Він упав на Липень і, як я розумію, вибухнув удруге. Коли ми прийшли, то побачили вдалині його пістолет, але ні в кратері, ні навколо нього самого не було. Хоч ви вважаєте його злодієм, для нас він — герой, який урятував цю планету. Усе-таки краще втратити одне місто, ніж цілу планету.

— А звідки він узяв цей куб енергії?

— Його брат Найвс за допомогою його тіла створив портал у вищий вимір і дістав цей куб, щоб знищити людство. Але Веш намагався його зупинити, і в результаті не залишилося нікого з них — ні одного, ні другого… і міста теж.

Усі відвідувачі здивовано подивилися на чоловіка та дівчину.

—Роза, якби всі знали правду, то навряд чи ви зараз так до нього ставилися, — промовив Вульфуд.

Роза поглянула на афішу розшуку, де була фотографія Веша й зазначена нагорода. Та на мить їй стало шкода, що так сталося з ним.

— Це клятий диявол. Сподіваюся, він уже десь здох! Мені плювати, кого він урятував — я втратив сім’ю!

— Ти чув? Він урятував тебе…

— Та мені все одно!

— Що ти сказав про нього?!

— Справи кепські!

Дівчина різко встала з-за столика й стиснула кулаки. Хлопець, що сидів поруч, швидко підвівся, обхопив її й спробував затулити їй рота.

— Похороннику, пусти! Ці ідіоти, вони…

Хлопець вивів дівчину на вулицю й завів за кут будівлі. У цей час Роза виносила сміття й випадково почула їхню розмову.

— Заспокойся. Вони не розуміють. І він би не хотів, щоб люди постраждали через тебе також.

— Але ж він тоді врятував нашу планету. Якби він не забрав той куб у космос, від неї нічого б не залишилося.

Хлопець пригорнув дівчину до себе.

— Знаю, мала. У той день він став героєм. Але лише для тих, хто знає правду.

— Чому завжди страждає саме він? Як і тоді, він нас попереджав. Але ніхто його не слухає. Який же він дурень…

— Тихіше, мала. Ми обов’язково його знайдемо, де б він не був. Обіцяю.

Увесь цей час Роза стояла за кутом і чула розмову Меріл та Ніколаса. Вона завмерла й не могла поворухнутися, доки вони не пішли.